Морський старший штабний лікар 1-го класу (полковник) д-р Маркел Рожанковський у 1918 році І хоча довга життєва нива Маркела Рожанковського перетиналася з майже десятком різних воєн і сам він понад два десятиліття був військовослужбовцем, при цьому все життя займався наймирнішою справою — лікував людей.
Давні галицькі роди Шухевичів і Рожанковських дали українському суспільству не лише шанованих греко-католицьких священників і високопрофесійних юристів, а, насамперед — патріотів свого народу. Молодший брат Маркела — Теодор Рожанковський став відомим правником і політиком, а у 1914 році — першим командиром Легіону українських січових стрільців; його двоюрідний племінник Роман Шухевич — нескорений борець за визволення Батьківщини, головний командир Української повстанської армії, відомий як генерал Тарас Чупринка.
Маркел і Теодор Рожанковські. 1900 рік
Батьки Маркела — Осипа і Лонгин Рожанковські
Діти Рожанковських. Відень, 1915 рік
Як його старші товариші Ярослав Окуневський і Орест Зарицький, він мав реальний і цілком заслужений шанс досягти адміральського чину, але чекало його зовсім інше майбутнє…
Панна Амалія Рожанська. Початок 1900-х років
Всі роки служби в далеких краях морські лікарі-галичани не цуралися свого роду і тримались єдиною спільнотою з д-ром Окуневським на чолі; разом працювали і відпочивали, дружили сім'ями. У них у Полі перебувало чимало гостей з батьківщини; вони брали участь пожертвами у багатьох благодійних акціях в Галичині, регулярно бували у відпустках в рідних краях, звідкіля до них вчасно надходили всі новини.
Калушани привітно зустріли заслуженого лікаря-моряка: його обрали членом повітового уряду і призначили головним лікарем повітового шпиталю. Однак Рожанковський не міг приймати активної участі у бурхливих подіях того часу, оскільки лише одужував після важкого захворювання на плямистий тиф. Всі надії на українське відродження в Калуші були поховані стрімким наступом польської армії Галлера і захопленням міста у травні 1919 року…
У 1926 році сім'я Рожанковських понесла непоправиму втрату: від онкологічного захворювання померла дружина і мати Амалія. Через декілька років Маркел привів додому іншу жінку, адже чотирьох дітей ростити потрібно, але все життя кохав свою "Малюню".
На початку 30-х років, коли доньки закінчували гімназію, поставала проблема отримання ними вищої освіти, адже польська влада всіляко перешкоджала українцям у цьому. Та все ж, завдяки допомозі друзів-моряків батька, Марія і Дарія змогли закінчити стоматологічну академію у Варшаві. Згодом медичну освіту отримав і син Ярослав.
Державні нагороди, яких був удостоєний морський лікар Маркил Рожанковський за час служби у військово-морському флоті Австро-Угорщини (1897 — 1918)
Свято в родині Кушнірів — нащадків д-ра Маркела Рожанковського
В часи німецької окупації Рожанковський так само лікував калушан і продовжував це робити й після повернення "Влади Рад". А от молодших дітей – Дарію і Ярослава — в 1944 році перед поверненням Червоної армії, щоб не ризикувати їх життями, благословив перебиратись на Захід, в еміграцію. Мав слабку надію, що це тимчасова розлука з дітьми, але вона не збулася. Згодом вони осіли в США і з батьком вже ніколи не бачились. За старших дочок побоювався старий лікар менше, адже вони жили своїми сім'ями і під іншими прізвищами…
Червневим ранком 1954 року, коли доктор Маркел прибирав хідник (тротуар) біля свого дому, його настиг апоплексичний удар і 15 червня старий лікар відійшов у Вічність…
Могила д-ра Рожанковського на старому цвинтарі в Калуші
Та рід Рожанковського не перервався, а живе, розвивається і множиться: четверо дітей, восьмеро онуків, десять правнуків… З його легкої руки вже три покоління нащадків створили міцну лікарську династію стоматологів: доньки Марія Кушнір і Дарія Миндюк, син Ярослав Рожанковський, онук Андрій Кушнір і правнуки Мирон та Антін Кушніри. І головне – всі нащадки Маркила Рожанковського є українськими патріотами, як і їх Дідо. Онуки Андрій, Зенон і Мирон стояли за незалежність України у 80-90-х роках, правнуки допомагали Майдану і, як волонтери, всіляко підтримують захисників вітчизни. А в США дідова онука, їх двоюрідна сестра Христина, також займається волонтерською діяльністю на користь батьківщини її предків.
Леонід КИРИЛАШ, дослідник