1553 року люстратори винесли вирок калуській солі — "вАрення солі мусить бути занедбане" Ці люстрації (opisy dóbr królewskich Rzeczypospolitej) виконувались комісією сеймовою у складі трьох осіб, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush.
У популярній книзі Михайла Коломийця згадується люстрація 1556 року (джерело не вказане), яка фіксує "Соляну баню і три соляні студні". Можливо, саме тут криється розгадка назви "Баня". "Банею" називалось місце випарювання солі на галицьких солеварнях. Бо, якщо хтось пам’ятає попередню мандрівку, то "угорський слід" у виробництві солі ані в Калуші, ані де інде не знайдений. Як немає і корпусу прізвищ угорського походження.
Коронна метрика 1571 року згадує про три варениці (warzelnie) солі і два шиби великі (Mogila i Szypiolka). Пізніше кількість шибів зросте до 75, але найчастіше згадуваним буде шиб Святої Варвари, який, ймовірно, існував до ХІХ століття. Процес і надалі був такий самий. Найделікатніший етап — проходження свердловини або ж "вікна" до соляної ропи. Пізніше шиби поглиблювались, черпалась ропа, випарювалась і фасувалась в бочки або формувалась у топки солі — так, ті біленькі пірамідки, які є на гербі міста і до сьогодні.
Досить цікавим є спосіб лугування "гіркої" ропи. У шиби, розташовані неподалік берегів Сівки, запускалась прісна вода. Таким чином вимивався намул із вмістом калійних додатків, що поліпшувало якість звичайної солі. Щоб виконати такий "фокус", треба було вміти створити і застосувати математичні моделі на практиці.