Калушанка поділилася дитячими спогадами святкування Другого Святвечора У нас час вже кліматично склалося так, що великих морозів на Різдво немає. Проте часто підвищення мінусової позначки спостерігаємо на Йордан. Саме тоді відчувається справжня зима, коли мороз пощипує щоки, застигає у носі і виходить паром через вуха, якщо тебе гріє ангорова шапка, пише Ольга Івасів, інформують "Вікна"
Напередодні другого Святого вечора мама Ольги Івасів пекла завиванці з маком, закусуванці та пампушки з рожав. Але найцікавіше та найтаємніше було те, що діти мали честь нести ті закусуванці для худоби і всіх, хто мешкав у стаєнці під пильним наглядом діда. Тоді на вулиці стояли люті морози, пригадує калушанка
"Надворі стояв мороз -20 градусів, а то й більше, і хоч відстань від хати до стайні була невелика, ми з братом пролітали той відрізок за секунду, щоб не замерзнути"
В той час дідо замикав за дітьми двері в стайні і починав розмовляти зі своєю господаркою, приговорював, припрошував і дозволяв давати з маленьких рук корові закусуванця. Та ніжно дивилася на дітей, кліпала довгими віями та величезним язиком злизувала того закусуванця, румиґаючи, таке враження, що наче усміхалася і дякувала малим бешкетникам за гостинець, розповідає Ольга Івасів.
Тим часом у стайні стояв пар від тепла худоби, пахло сіном, запареною січкою, молоком та духом ґаздівства. А ще треба було дюґати курей ожигом, щоб квокали і привели потомство у Новому році. Для дітей це було цікаве і неймовірне дійство. Далі діти ділили свої закусуванці і чекали команди діда, коли той має годувати Мілку. А дід постійно щось випитував у неї і дякував, просивши, щоб та була здорова і давала багато молока. Згодом всі дружньо поверталися до хати, дід брав свячену воду, (яку зранку приніс з церкви після служби Божої), кропило з василька і вівсу та окроплював спершу всю родину, а далі господу і вже після цього починалося Друге Святовечер'я.
Калушанка каже, що за легендою та звичаєм, добрий господар, мав годувати свою худобу, дякуючи за всі дари, які вони приносили йому в газдівстві,а ґаздиня дюґала ожигом курей, би неслися і було багато квочок. Бо кажуть, що на Другий Святвечір,коли небо ще відкрите, маржина між собою розмовляє і може пожалітися Богові, що у них поганий господар.Тому добрий ґазда завжди годував свою маржину тими смаколиками, яких напекла для них ґаздиня, би бути чесними перед собою і тими
