Ілюстрація. В Україні лише 13% споживачів користуються виключно легальним контентом, а платити знову ж таки змушені всі. Однак, в Україні система сплати відрахувань за приватне копіювання та репрографічне відтворення є застарілою та неефективною і розроблялась ще у часи використання аналогових пристроїв. Вона закладена у вартість техніки та носіїв і може становити від 0,1% до 5% від вартості техніки (залежно від пристрою). Однак, виробники та імпортери обладнання жодного відсотка від такого «податку» не отримують. Всі кошти надходять до організацій колективного управління, інформує Європейська Бізнес Асоціація..
Вказана система завідомо порушує принцип справедливої винагороди, оскільки фізично неможливо визначити кожного суб’єкта такого авторського права, результат творчої праці якого було використано шляхом виготовлення «приватної копії», а відтак і не можливо забезпечити сплату справедливої винагороди кожному з таких суб’єктів.
Так, бізнес виділив 5 ключових недоліків такої системи.
По-перше, вона не забезпечує належну реалізацію права суб’єктів, результат творчої праці яких було використано, на отримання справедливої винагороди, адже неможливо знати твір якого автору копіювався, скільки разів і на яких пристроях. Окрім цього, відповідно до результатів нещодавнього дослідження ринку музичної індустрії, яке проводилось за підтримки Українського культурного фонду, 69,3% авторів пісень в Україні не є юридично оформленими, відтак навряд чи можуть мати договірні відносини з акредитованою ОКУ, яка має збирати відрахування та розповсюджувати їх серед авторів.
По-друге, значно знижує грошові надходження авторів/виконавців через несправедливий та непрозорий розподіл коштів акредитованими ОКУ, до яких є питання в частині прозорості й звітності. Так, згідно з Дослідженням музичної індустрії 65,6% авторів/виконавців не отримують роялті за використання створених або виконаних ними музичних творів, що, на думку авторів Дослідження музичної індустрії, відбувається саме через неефективну роботу організацій колективного управління авторськими та суміжними правами в Україні та низьку юридичну обізнаність авторів/виконавців.
По-третє, не є справедливою по відношенню до споживачів. Адже не всі споживачі використовують функцію неавторизованого копіювання твору на пристрій або носій, а платити згідно із існуючою системою мають всі. Окрім цього, законодавство чітко зазначає, що збір має сплачуватись виключно за приватне копіювання легального контенту. А копіювання нелегально розміщеного контенту в інтернеті, є предметом зовсім іншого правового регулювання. У той же час, згідно з Дослідженням компанії GfK
По-четверте, запроваджує додатковий збір, який, на думку представників легального бізнесу, поглиблює кризу в галузі торгівлі електронікою, де, фактично, кожний третій смартфон чи телевізор є нелегальним. А додатковий збір ще більше ускладнить ситуацію та негативно вплине на конкурентоспроможність законослухняних компаній, покращивши цінову привабливість нелегально ввезеної техніки.
По-п’яте, не сприяє довірі споживачів та бізнесу до інституту реалізації авторських прав через відсутність прозорого та зрозумілого порядку формування тарифів, розподілу зібраних ресурсів, що потенційно може призвести до постійних судових процесів в майбутньому, які негативно впливатимуть на інвестиційну привабливість України.
Варто зауважити, хоча наразі і обговорюються різні моделі розподілу винагороди за приватне копіювання та репрографічне відтворення, проте, жодна з них не є досконалою, оскільки базується на певних припущеннях і не забезпечує справедливої винагороди кожному з суб’єктів права.
У той же час, за останні 20 років відбулись істотні зміни в суспільстві, в тому числі, пов’язані з розвитком цифрових технологій. Так у сучасних реаліях укладання ліцензійної угоди між користувачем та правовласником може здійснюватися швидко і зручно, навіть якщо користувач і правовласник знаходяться на значній відстані один від одного, оскільки цифрові технології дозволяють укласти ліцензійну угоду дистанційно. Відтак, стримінгові ресурси та платні підписки на музичні та відео-канали набувають все більшої популярності та дозволяють більш ефективно забезпечити реалізацію права автора на отримання справедливої винагороди без залучення до процесу організацій колективного управління.
Також сьогодні більшість обладнання, яке є предметом для сплати відрахувань, не може використовуватися для здійснення копій на інших носіях, як-то дисках або флешках. Наприклад, на даний час більшість виробників телевізорів за допомогою спеціальних технічних засобів, як то DRM, обмежують функціональну можливість такого обладнання здійснювати відтворення. Аналогічні механізми захисту можуть встановлюватися і виробниками в МР3-плеєри, музичні центри, радіоприймачі, DVD-плеєри, тощо.
Нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано проєкт Закону №4537, який сприятиме осучасненню цієї рудиментної системи. Так, він направлений на забезпечення прозорості при розподілі коштів зібраних організаціями колективного управління між авторами. Крім того, проєкт Закону пропонує скасувати збір за репрографічне відтворення (копіювання книжок, фотокарток, наукових статей) та суттєво реформує збір за приватне копіювання відео та аудіо творів. Так, згідно з законопроєктом збір має сплачуватись виключно з носіїв, як-то флешки чи диски, причому розмір відсотку відрахувань має визначатися Урядом та не може перевищувати максимальний відсоток, встановлений даним законопроєктом.
На переконання бізнес-спільноти прийняття проєкту закону №4537 зменшить кількість зловживань при здійсненні розподілу коштів, зібраних у якості відрахувань, зменшить кількість судових спорів між імпортерами та уповноваженими організаціями колективного управління, а також скасує «додатковий податок» на обладнання для споживачів, залишивши такий збір виключно на певні типи матеріальних носіїв, що можуть використовуватись для здійснення та зберігання копій об’єктів авторського права.
Тож Європейська Бізнес Асоціації звертається до Голови ВРУ Дмитра Разумкова із закликом підтримати даний документ як такий, що сприятиме забезпеченню принципів чесності та детінізації. Йдеться про чесність по відношенню до авторів творів і споживачів контенту, детінізації – по відношенню до ринку електротехніки.
