Реєструючись для участі у флешмобі через фейсбук, користувачі передавали свої персональні дані горілчаній компанії У соцмережах не все те розваги, що ними хоче здаватися. Сьогодні вам пропонують «обдурити» алгоритми Facebook, завтра – взяти участь в онлайн-ланцюгу єдності. І якщо ви долучитесь до таких речей, не дивуйтеся, якщо потім стрічка в соцмережі буде наполегливо рекомендувати вам підтримати політика, про якого ви ніколи й не чули. Вам також можуть частіше траплятися картинки з написами, які провокують вас до критики чи, навпаки, підтримки окремих людей, подій тощо
MediaSapiens з’ясував, до яких флешмобів у соцмережах варто придивитися й точно не брати в них участі, а також пояснює, як саме вони можуть вам нашкодити.
Які бувають флешмоби?
Почнімо з «ланцюга соборності», який нещодавно заполонив і нашу і, певно, вашу стрічки у Facebook. Ідея, безперечно, прекрасна — створити онлайн-ланцюг з користувачів, який на карті покаже, що Україна — єдина від Києва до Сімферополя. Для цього лише потрібно авторизуватися через соцмережі на спеціальному сайті — і ваша аватарка відобразиться у віртуальному ланцюгу. Більше сорока тисяч людей так і зробили, не поцікавившись, хто саме автор цієї ідеї — а це один з найбільших виробників горілки в Україні. Реєструючись для участі у флешмобі через фейсбук-акаунти, вони тим самим передавали свої персональні дані горілчаній компанії.
«Це класичний збір приватних даних для подальшої реклами й розсилок. Збирають пошту й фото (мінімум) або все, що є у вашому акаунті (так реєструється більшість). Зверніть увагу на напис унизу, який ніхто не читає: "Я даю згоду на збір та обробку моїх персональних даних". Спочатку написано: "Компанія не збирає... та не обробляє... персональні дані... для маркетингових цілей". При цьому, вже наступний абзац говорить таке: "Ваші персональні дані можуть бути розкриті". І найцікавіше в самому кінці: "Ми все-таки використовуємо cookies із рекламними цілями". Анонімізовано, проте, ви також надаєте пошту, ім'я та фото, тому анонімність скасовується», — пише Назар Токар, засновник і керівник видання Tokar.ua, програміст, адміністратор української Вікіпедії.
Чи можуть такі ігри бути небезпечними?
Павло Белоусов, експерт із цифрової безпеки громадської організації «Інтерньюз-Україна», консультант Школи цифрової безпеки DSS380, у коментарі MediaSapiens каже:
«Усі ці однотипні публікації про “Друзі, відгукніться, я маю 5000 друзів...” або “Я не дозволяю Facebook використовувати мої дані...” — просто демонстрація того, що користувач, який це опублікував, не дуже розбирається в тому, як працюють сучасні технології та алгоритми. Тому що вплинути на них такими дописами неможливо. Таким чином ви не зможете збільшити охоплення чи оновити дизайн, не забороните Facebook використовувати ваші дані та заробляти на цьому тощо. Це так не працює».
Дійсно, журналісти видання Snopes, яке спеціалізується на перевірці сумнівної інформації, відправили запит до Facebook, щоб дізнатися, чи дійсно користувачі можуть обманути алгоритми соцмережі, публікуючи різні маніфести. Наприклад, про «захист інтелектуальної власності». Представник компанії відповів, що чутки з подібних вірусних публікацій є помилковими, а описані механізми – неефективними.
У статті для «Української правди» Оксана Мороз, засновниця волонтерської ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем», пояснює, що флешмоби – це такий самий інструмент, як і тести на кшталт «Яка ти квіточка» чи «Хто ти з Гри престолів». «Такі флешмоби ще й паразитують на алгоритмі соціальної мережі – дописи з великою кількістю коментарів показуються більшій аудиторії. Тобто за одну хвилю такого флешмобу можна зібрати дані про велику кількість людей», – пише експертка.
Детальніше механізм таких флешмобів пояснює в розмові з MediaSapiens Назар Токар. У дописах наполягають саме на копіюванні тексту, тому що таким чином їх потім легше знайти. Далі ті, хто створює подібний флешмоб, використовують спеціально написану програму-скрипт під назвою парсер, яка збирає загальнодоступні персональні дані: дату й місце народження, відомості про освіту, місце роботи та інше зі вказаних вебресурсів, аналізує їх та видає замовнику в потрібному форматі. За допомогою парсеру відшукуються всі потрібні копії допису.
«Парсер може збирати дані не тільки людей, які розмістили конкретний текст, а й тих, хто цей допис прокоментував. Можуть збирати всі дані поспіль. Але якщо користувачі повинні були в коментарях залишати конкретне слово, тоді задається конкретна пошукова градація. Людей, дані яких потрапили під аналіз, розбивають по категоріях. Це дозволяє потім створювати частковий психологічний портрет», – пояснює експерт.
Як діяти з подібними дописами в соцмережі?
Оксана Мороз на своїй сторінці у Facebook дає такі рекомендації:
- Не можна ніяким чином із цим дописом взаємодіяти. Не ставте злих смайлів, не пишіть коментарів, не робіть репостів, бо все це збільшує охоплення публікації, а отже, збільшує кількість користувачів, які можуть долучитися.
- Якщо у вас є сили та бажання пояснити людині, яка опублікувала цей пост, що його потрібно видалити (так, це чи не єдиний спосіб хоч частково нівелювати вже зроблене) – напишіть їй в особисті повідомлення чи поінформуйте поза фейсбуком.
- Коли ви будете писати / пояснювати – не ображайте й не оцінюйте. Просто дайте інформацію. Повідомлення може бути на кшталт: «Ви опублікували пост “скопіюйте текст” на тему ____ (активації алгоритму Facebook, захисту даних тощо). Є думка, що таким способом збирають наші дані та використовують для маніпуляцій. Ось посилання на ці твердження експертів ___». І далі посилання на текст чи відео.
Певно, усі ці дії не зможуть захистити дані мільйонів користувачів, але принаймні ви будете знати, що зробили все можливе, щоб дані ваших друзів не потрапили до бази довірливих користувачів, що легко піддаються маніпуляціям.
