На архівній світлині — перший із перших, радист 1 УАЕ Роман Братчик за роботою у своєму офісі Тоді виходили на зв’язок через модем: раз на тиждень надсилали листи-звіти в Центр антарктичних досліджень, йдеться на Facеbook-сторінці Національного антарктичного наукового центру.
Радіограми в Київ передавали на коротких хвилях через радіоцентр «Югриба», який діяв ще з радянських часів. Обмін радіограмами було лімітовано — не більше 10 хвилин.
Зателефонувати рідним можна було через супутниковий зв’язок раз на місяць, щоб поговорити з ними лише 5 хвилин. Хвилина розмови обходилася в 12 доларів. Варто зауважити, що середня зарплата в Україні в ті роки складала 10 доларів на місяць.
Метеодані передавали через радіозв’язок на британську станцію «Розера» тричі на день. Перед цим коротко обмінювалися новинами. На свята такі «онлайн-зустрічі» на коротких хвилях були своєрідним «віконцем у світ». Ось що згадує радист 1 Української анатартичної експедиції Роман Братчик:
«В ефірі «збирались всі британські станції, американська «Палмер» та ми. Вітали одне одного, а інколи навіть влаштовували радіотурніри в дартс».
На архівній світлині — перший із перших, радист 1 УАЕ Роман Братчик за роботою у своєму офісі. Видно техніку, яку в 1990-х мала далеко не кожна родина в Україні, — подаровані британськими попередниками комп’ютер та музичний центр з касетним магнітофоном.
