Про порятунок п'яного чоловіка в соцмережі розповів поліцейський Микола Гурак:
"Вихідні, глуха ніч. Селом біля Галича поволі їде патрульний автомобіль. Вітер — аж завиває, холод до дрижаків. Шестеро очей через скло пильно вдивляються у темряву — водій стежить за дорогою, ми роздивляємось навколо. У боковій вулиці звертаємо увагу на білі підошви від кросівок, далі — джинси... Розуміємо — людина, підбігаємо.
Горілиць лежить молодий чоловік, добре одітий. Ноги прямі, руки в кишенях куртки. Рот відкритий широко. Здається, не дихає. Ні, пульс є. В обличчя б'є різкий запах алкоголю. Намагаємось привести чоловіка до тями, але поки безрезультатно. Очі вже відкриті, але реакції жодної. Витягуємо його руки з кишень — пальці вже скручені від холоду, тіло закоцюбіло. Вітер і мороз сковують землю, одяг чоловіка вже примерз до ґрунтової дороги, обличчя січе гострий сніг".
Поліцейські викликали "швидку", тим часом згинаючи і розгинаючи руки і ноги чоловіка, щоб розігнати по тілу кров. Тим часом третій поліцейський бігав по навколишніх хатах і з фотографією чоловіка на телефоні будив людей в надії, що хтось його впізнає. Але ніхто не відгукнувся.
Патрульні намагалися підняти п'яного на ноги, але намарно. Щось довідатись від чоловіка також було нереально. У його кишені були циграки й недешевий, але розряджений телефон, розповів подробиці Микола Гурак:
"Підключили до зарядки, увімкнули. Пароль треба. На жаль, спроба невдала. І не дзвонить ніхто. Звертаємо увагу, що на заставці у телефоні — маленька дівчинка. Припускаємо, що дочка. Рухаємось ще більш активно".
Медики, які прибули на виклик, оглянули постраждалого і забрали в лікарню, в пункт обігріву.
"Усвідомлюю, що міг замерзнути. Молодий. До ранку ще й снігом би примело. Добре, що Бог послав вночі тією дорогою, бо зранку вже б могли їхати туди на виклик.
Понеділок. Питаю в лікарні — як пацієнт? Втік, кажуть. Дотримали до ранку в пункті обігріву, а зранку втік. Хто, звідки, скільки років — нічого не сказав, але втік.
Чи пам’ятає він обставини тієї ночі? Думаю, ні. А поліцейські й медики запам’ятали. І хоч вони не вважають, що зробили щось надзвичайне, для мене вони — герої. Дякую за врятоване життя, дякую за службу!".