Волонтери і поліціянти об’єдналися, аби втілити у життя мрію хлопчика… Сашкові Андрійчуку 10 років і у нього пухлина мозку. Лікарі вже не можуть йому допомогти, хвороба досягла четвертої стадії розвитку, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Шпальта".
В «Місті добра» роблять усе, аби останні дні він проживав щасливо.
10-річний Олександр Андрійчук із Кіцманського району декілька років хворіє на рак. Мама обійшла з ним усіх можливих лікарів. У хлопчика пухлина мозку з метастазами, діагноз — медуллобластома.
Недавно мама з Сашком були у київських лікарів. Ті мали передати результати обстежень і розповісти про подальші дії медикам із Чернівців.
Хлопчика більше лікувати не будуть. Спеціалісти кажуть, що допомогти йому вже не зможуть, тож мучити його хіміями і лікарняними стінами не бачать сенсу.
«Коли мама сюди приїхала, я запитала, що далі. Вона каже: «Далі київські лікарі перекажуть інформацію нашим чернівецьким і розпишуть лікування». Я спілкувалася з Гнатюком (Михайлом, — ред.), і він сказав, що нічого робити не будуть і немає сенсу мучити дитину лікарнями і хіміями. Лікування не буде. Скільки саме у хлопчика часу, точно сказати не можуть, але його мало», — розповідає волонтерка Марта Левченко.
Повернутися після лікарень додому мама з Сашком не могли. Там жінка з дітьми потерпали від домашнього насилля. Чоловік випивав і знущався над ними. Тому вони опинилися у «Місті добра».
«У такий час і в такому стані, звісно ж, вони не можуть повертатися туди. Зараз він заслуговує на максимум любові і безпеки, аби він не хвилювався хоча б за безпеку своїх рідних. Тут він доживає останні дні. Це знає мама, ми всі це знаємо і готові до цього, але ми готові все ж і поборотися. Можливо, його історію побачить якийсь чудо-лікар, який дасть нам надію. Ми готові робити все, аби не відпустити цього світлого хлопчика», — додає волонтерка.
У кризовому центрі роблять усе, аби Сашко був зараз щасливим. Хлопчик уже не говорить і половина його тіла паралізована. Але він мріє і пояснює іншим свої мрії, як може.
«Він пише пальчиками на гаджеті. Ми його запитали, про що він мріє, що його зробило би щасливим і змусило б усміхнутися. Він відповів одним словом: «Поліція». Поліціянти — його кумири. Він сказав, що обов’язково стане одним із них, коли виросте. Нас це дуже розчулило, адже ми розуміємо, що поліціянтом він не стане. Але ми можемо об’єднатися і зробити все, аби він відчув себе одним із них», — каже Марта.
Волонетрка написала історію Сашка у соцмережах, і на неї відреагували сотні поліціантів з усієї країни. За вихідні йому пошили спеціальну іменну форму зі спецжетоном. 15 лютого, близько 80 правоохоронців із Чернівецької та Івано-Франкіської областей вирішили прийти у гості до Сашка і зробити йому сюрприз.
Хлопець про це навіть не здогадувався. Після тихої години він встав і його підвели до вікна, з якого він побачив на власні очі своїх кумирів.
Йому подарували форму і жетон, після чого запросили на вулицю. Там усі правоохоронці зустріли його оплесками і провели обряд посвяти до своїх лав. Потім хлопчик обрав авто, на якому здійснив своє перше справжнє патрулювання.
