Бригада дитячих урологів та хірургів (зліва направо): Юрій Доценко, професор Олександр Фофанов, Богдан Зіняк Операцію виконала 13-річній дівчинці, мешканці Івано-Франківської області, бригада дитячих урологів у складі Богдана Зіняк і Юрія Доценка на чолі з завідувачем кафедри дитячої хірургії ІФНМУ професором Олександром Фофановим.
Клінічний випадок ускладнювали вроджені вади центральної нервової системи (спинномозкова грижа, оперована після народження, парез нижніх кінцівок) та сечової системи (нейрогенний спінальний сечовий міхур). Ця патологія призвела до хронічного вторинного пієлонефриту, міхурово-сечовідного рефлюксу (повернення сечі до нирок), парадоксальної ішурії (повне нетримання сечі з постійним її витіканням). Ці зміни призводили до утруднення догляду за дитиною і навіть до загрози втрати функції нирок, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу ІФНМУ.
Метою операції було створення штучного сечовипускного каналу, який дозволив би проводити повноцінне спорожнення сечового міхура шляхом самостійної катетеризації міхура. Крім того, потрібно було забезпечити утримання сечі шляхом створення клапану у сечовому міхурі і закриття шийки сечового міхура. Це дозволило б не тільки зберегти функцію нирок, але й покращити якість життя дитини та комфорт (у тому числі «сухість») для дитини і батьків, які доглядають за нею.
Операція полягала у створенні штучного сечовипускного каналу з апендикса хворої на судинній ніжці з антирефлюксним клапаном у сечовому міхурі. У зв’язку з анатомічними особливостями (дуже короткий апендикс — до 5 см) також було викроєно клапоть зі стінки сліпої кишки. З нього сформували трубку для видовження апендикса (тубуляризація). Створений канал вивели на дно пупка. Це не тільки зручно для самостійної катетеризації, але й має добрий косметичний ефект, бо є непомітним. Одночасно була проведена також операція ушивання шийки сечового міхура. Все це дало змогу хворій утримувати сечу та зберегти нирки від подальшого ушкодження.
Зараз дитина почуває себе добре, сечу утримує. Наразі катетеризацію здійснюють батьки, але в подальшому це буде робити сама дитина. Мета хірургічного лікування повністю досягнута.
Коментує завідувач кафедри дитячої хірургії професор Олександр Фофанов:
— За останні чотири роки в клініці дитячої хірургії проведено чотири подібні операції, усі з добрими функціональними результатами. Оскільки патологія у дітей відрізнялася, вони виконані у різних модифікаціях. У трьох дітей, крім апендиковезикостомії, проведено створення штучного сечового міхура з тонкої кишки дитини на судинній ніжці (аугментаційна ілеоцистопластика), що дозволило не тільки створити достатньо великий резервуар для сечі, забезпечити задовільне утримання сечі, але й запобігло подальшому ураженню нирок.
Звісно, що такі операції складні технологічно. Раніше вони виконувалися лише за кордоном або спеціалістами із зарубіжних клінік, які запрошувалися до нашої держави. Зараз можливість виконання цих операцій є у нас. Хворих, які потребують подібних операцій (у різних модифікаціях) насправді є багато і у нашій області, і в Україні загалом. Це пацієнти не тільки з вадами сечових шляхів, але й велика група хворих з патологією центральної нервової системи, дітей зі спінальним сечовим міхуром, парезами нижніх кінцівок, які повністю не утримують сечу і кал.
Переважна більшість батьків таких дітей не поінформовані про те, що зараз у нас можна зробити операції, які істотно підвищать якість життя їх дітей, забезпечать контрольований сечопуск і «сухість» дитини, дозволять забути про підгузники. В наших планах є впровадження також операцій, які забезпечать контрольоване відходження калу у дітей з повним нетриманням калу (фекальна інконтиненція).
На мою думку, зважаючи на значну кількість дітей з повним нетриманням сечі і калу у державі (паралізовані діти та хворі з іншою патологією), не зайвим було б створити державну програму для підтримки таких хворих і їх батьків. Суттєвим елементом цієї програми могла б стати корекція вказаних вище проблем шляхом реконструктивно-пластичної хірургії.
