Анна Ярославна — велична постать, яка об’єднує культури України та Франції Про це на Facebook-сторінці розповів міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків, інформують "Вікна".
"Це українська князівна, дочка Ярослава Мудрого, внучка святого київського князя Володимира Святославича та дружина короля Франції Генріха I !
Це українка, ???????? яка десять століть тому була однією з найбільш впливових жінок Європи!
Про це ми говорили нині з аташе Посольства Франції в Україні Тома Белламі. То й погодили, що в Івано-Франківську мусить бути пам’ятник Анні Ярославні в парку Шевченка і буде подарований французькою стороною", — йдеться в повідомленні.
Довідка. А́нна Яросла́вна (близько 1032 — між 1075 і 1089) — руська князівна, королева Франції (1051—1060). Представниця династії Рюриковичів. Дочка великого князя київського Ярослава Мудрого та його другої дружини, шведської принцеси Інгігерди, дочки шведського короля Улофа III. Онука святого київського князя Володимира Святославича. Друга дружина французького короля Генріха I (1051—1060). Мати французького короля Філіппа І та вермандуанського графа Гуго, що був одним із керівників Першого Хрестового походу. Згадується переважно в іноземних джерелах, а також документах Київського Печерського монастиря XVII ст. Привезла до Королівства Франція великий посаг, що познайомив французів з культурою Київської Русі (за легендою з княжною пов'язують Реймське Євангеліє, на якому присягали королі Франції). Після смерті чоловіка-короля вдруге вийшла заміж за лідера опозиції Рауля IV, графа Валуа (1062), що вже мав законну дружину. Була змушена покинути двір через політичну кризу, спричинену її одруженням. Залишила малолітнього сина Філіпа на регента Балдуїна V Фландрського, свояка покійного короля. Після смерті графа Валуа повернулася до двору (1074). Впливала на внутрішню і зовнішню політику королівства, спільно з сином підписувала державні акти (на одному з них є кириличний підпис: «Анна Ръина», тобто «Анна королева»). Листувалася зі Святим Престолом (відомий лист Папи Римського Миколая II (1059), в якому він наголошує на її благочесті й щедрості до Католицької церкви). Заснувала монастир святого Вікентія в Санлісі (1065), на північ від Парижа, що був її резиденцією. Востаннє згадується на документі під 1075 роком. Подальша доля невідома. Окрім материнської шведської мови знала давньоруську, латину, грецьку, французьку.
