Звинувачений може отримати до 15 років позбавлення волі. У слідчій справі описані 147 епізодів, із них 20 зґвалтувань, решта — розбещення дівчат віком від 10 років. Про ці випадки розповіли шестеро нині молодих жінок. Хтось із них ріс сиротою, а хтось із батьками, у родині, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Радіо Свобода".
На судове засідання прийшли четверо потерпілих. Серед них Ірина, яка у грудні 2019 року звернулась у поліцію з заявою, звинувативши Романа М. у розбещенні, коли їй було 9 років. Жодна з потерпілих не хотіла пригадувати минуле, знову переживати те, про що старались роками забути.
Раніше Ірина розповіла, що їх дітьми збирав Роман М., вони молились, грали в різні ігри, коли залишались наодинці з ним, то він їх розбещував. Водночас дарував цукерки, одяг, іграшки. Протягом років потерпілим було соромно зізнаватися у тому, що з ними сталось у дитинстві.
Під час слідства вдалося з’ясувати, що Роман М. очолював молодіжно-християнське товариство «Діти Христа», яке не було зареєстроване. Туди він запрошував дітей із різних шкіл, пояснюючи, що мова йде про організацію дозвілля, поїздки у табори, благодійну допомогу. Чоловік намагався ввійти у довіру до дітей і батьків, словом сподобатись.
«Один випадок із потерпілою включає по кілька епізодів, тобто однорідних дій щодо неї протягом певного часу, а це мова про 2005–2012 роки. Є такі особи, які не бажають говорити про минуле, приховують обставини. У справі фігурують шість потерпілих. У деяких випадках маємо конкретну дату, час, місце. Тоді обвинувачений був керівником незареєстрованої релігійної просвітницької організації, яку діти відвідували. Нами не встановлений факт, що він конкретно залякував чи погрожував потерпілим. Змалечку схиляв дівчат до таких дій, починав з розбещення і до статевих стосунків. Тобто, сформував у дітей бачення, що це щось звичайне», — каже прокурор відділу захисту інтересів дітей та протидії насильства Львівської обласної прокуратури Володимир Телепко.
Романові М. 24 вересня 2020 року вручили підозру у вчиненні злочину, передбаченого статтею 156 (розбещення неповнолітніх), статтею 152 (зґвалтування особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди), статтею 155 (статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку) Кримінального кодексу України. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді перебування під вартою у СІЗО.
Підозрюваного у зал засідання 3 березня поліцейські привели попід руки, він ні на що не реагував, ні з ким не розмовляв, сидів, похитуючи головою.
«Є необхідність призначення психіатричної експертизи. Вона була проведена давніше і від того часу його стан погіршився. Він не контактує ні з ким. У такому стані він ознайомлювався з матеріалами справи, обвинувальним актом. Його стан з кожним місяцем погіршується. Ми подали запити в СІЗО, чи його обстежували, але відповіді не отримали», — говорить адвокат обвинуваченого Богдан Бень.
Потерпілі зауважили Радіо Свобода, що «Роман М. вдає, що він психічно хворий», тому не вірять йому.
Восени проведена психологічно-психіатрична експертиза і підозрюваний визнаний осудним.
Експертиза підтвердила осудність
Володимир Телепко
«Він у той час поводився аналогічно, як зараз. Але експертиза підтвердила його осудність, що він на час проведення слідства розумів значення своїх дій, що не страждає психічними захворюваннями і не страждав раніше, до вручення підозри», — наголосив прокурор Володимир Телепко.
Згідно з даними слідства, окрім свідчень потерпілих, є докази здійснення злочину щодо неповнолітніх на електронних носіях, які вилучені під час обшуку в помешканні Романа М.. Зокрема, фото і відеоматеріали, які знімав сам підозрюваний.
Закінчив семінарію, працював у школі
Роман М. із 1991 до 1996 років навчався у Львівській духовній семінарії Української греко-католицької церкви, що підтвердили Радіо Свобода у цьому закладі. Після навчання не висвятився на священника, не пішов у монастир, залишився світською людиною.
Звісно, що він знав релігійне середовище і після семінарії почав допомагати християнському товариству «Діти Христа», яке ще наприкінці 80-х років, у роки підпілля УГКЦ, створило духовенство для християнської освіти молоді. Наприкінці 90-х років товариство мало невелике приміщення при монастирі студитів у Львові, яке використовувало для зберігання речей і продуктів, які надавали благодійники.
Із 2001 року Роман М. очолив товариство і відтоді почав працювати самостійно, окремо від церковної громади. Коли монахи дізнались, що Роман М. називає себе «братом Романом», то попросили звільнити складське приміщення, а благодійників поінформували, що це світська людина, яка не може говорити від імені монашої спільноти.
Він діяв поза нашою церквою
Йозеф Максім
«Ми мали до нього претензії, що він називається «братом», не маючи на це права. На це звертали йому увагу, але він уже діяв самостійно, відгородився від церкви. Він мав тут лише приміщення для складу. Тут у нього не було класів для занять. Він діяв поза нашою церквою. Ми почали ремонт приміщення і попросили його піти, забрати свої речі, бо він до нас не належав, діяв сам по собі, його вже роками не можна було контролювати. Наша парафія при церкві Михаїла просто цією ситуацією, яка сталась, приголомшена», — каже ігумен студитів отець Йона (Йозеф Максім).
Із 2003 до 2018 років Роман М. працював координатором зовнішніх зв’язків у школі-гімназії святої Софії. І туди до нього приходили діти з товариства «Діти Христа».
Його життя ділилось у школі і поза
Оксана Кочерган
«Школа почала працювати з 2001 року. Він десь до нас прийшов у 2003 році за рекомендацією одного священника. Мав неповну ставку. Три роки тому ми ліквідували цю посаду і попрощались з ним. Він не мав офісу, офіційних запитів на це не давав, але мав ключі і ми знали, що на вихідні ці діти інколи приходили. У цей час нас там нікого не було. Але цілі його товариства були – збір коштів для сиріт, подарунків і у мене ніяких не виникло щодо нього підозр. Це була його організація, для мене було несподіванкою, що вона не була зареєстрована. Це була його додаткова робота. Діти з нашої школи у це товариство не входили. Його життя ділилось у школі і поза нею. Він такий простий, добрий виглядав, послужливий...» — говорить одна з співзасновників школи святої Софії Оксана Кочерган.
Згідно з публічною інформацією, товариство «Діти Христа», яке очолював Роман М., організовувало дитячі табори, зустрічі на релігійну тематику, займалось допомогою дітям-сиротам, відвідувало вихованців інтернатів і дитячих будинків.
Якщо у суді буде доведена вина Романа М., то йому загрожує позбавлення волі до 15 років.
У Львові група фахівців працює над програмою сексуальної освіти у дитячих садочках і школах. Мова про зґвалтування, домагання, сексуальне насильство онлайн. Така програма безпеки мала б попереджати сексуальне насильство щодо дітей. Згідно з оцінками психологів, сьогодні батьки значно частіше, аніж із ними у свій час їхні тати і мами, розмовляють з дітьми на сексуальну тематику, розповідають про ті небезпеки, з якими вони можуть зіткнутися у житті.
