За словами завідувача відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені Богомольця НАН України Віктора Досенка, сьогодні медики не мають змоги прогнозувати, як хвороба розвиватиметься у конкретного пацієнта. Невдовзі після початку пандемії з’явилися дані про викид ДНК у хворих на COVID-19. І з’ясування того, як можуть бути пов’язані ці два процеси, стало важливим завданням для науки. Скажімо, опиняються в лікарні двоє пацієнтів – на перший вигляд, в абсолютно однаковому стані, — які належать до однієї групи ризику (наприклад, обоє мають похилий вік, цукровий діабет, надмірну вагу, підвищений артеріальний тиск тощо). Жоден лікар у світі не може передбачити, як це захворювання розвиватиметься далі. А розвивається воно дуже по-різному: один пацієнт за 7-10 днів одужає і повернеться додому, інший — може потрапити в залежність від кисню, до реанімації і не виживе.Зокрема, незрозуміло, чому один пацієнт одужує за 7-10 днів, а інший — може потрапити в залежність від кисню на місяць.
"Тому всім лікарям вкрай потрібен якийсь прогностичний критерій. Мені приємно повідомити: ми припустили, що саме рівень позаклітинної ДНК і є прогностичним критерієм (чим вищий він, то гірший прогноз), і довели це, до речі, першими в світі", — зауважив Досенко.
Він пояснив, що в пацієнтів, які потрапляли до лікарні в різному стані, брали кров для визначення рівня позаклітинної ДНК. І саме днями були отримані остаточні результати.
"Усе, що треба людям, щоб буквально в перший день хвороби передбачити, наскільки важким буде її перебіг і, відповідно, які препарати слід приймати, — здати кров на визначення рівня позаклітинної ДНК", — запевнив вчений.