Рятувальники часто не знають що чекає їх у горах. Про особливості вибору професії, внутрішню мотивацію і найскладніші операції розповіли рятувальниці, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Суспільне".
У команді Осмолодського рятувального відділення — шестеро людей: четверо чоловіків і дві жінки.
"Головне — не боятися, бути впевненим у своїх силах. Жінки не такі слабкі, як здається чоловікам. Ми також сильні", — зазначила фельдшерка рятувально-пошукового пункту у селі Осмолода Яна Кос, яка працює тут вже 8 років.
Її кредо — швидко і якісно надати медичну допомогу.
"Якщо людина бачить, що прийшли рятувальники, вона на нас покладає дуже великі надії", — розповіла жінка.
Колега Яни, гірська рятувальниця Лідія Шутка розповіла, що її подобається професія, яку вона обрала. Каже, що гори — її стихія.
"От я з дитинства весь час із хлопцями — волейбол, десь у ліс, "війни", волейбол. Ну, не знаю, просто моя стихія — десь іти, аби не вдома сидіти", — зазначила Лідія.
Вона працює в одній команді зі своїм чоловіком — теж рятувальником.
Після виклику у надзвичайників на збір є 15 хвилин.
Окрім стандартного, Яна бере із собою восьмикілограмовий медичний рюкзак.
"Ви знаєте, коли я сиджу вдома, то мені здається, що сил уже ніяких немає, коли я приходжу з роботи. Але переважно рятувальні роботи у нас завжди трапляються ввечері. І тоді сидиш вдома, подзвонив телефон, і я не знаю, звідки ті сили беруться. Відкривається друге дихання", — розповіла Яна Кос.
За словами жінки, іноді їй доводилося і ночувати на горі.
Складних і ризикованих випадків — у рятувальників вдосталь.
"Одного разу трапилася така ситуація, коли чоловік поламав ногу на вершині Грофи. І ми його в таку погоду — тоді були сильні дощі — зносили. Мені здається, що тоді мені було найважче, тієї ночі", — розповіла фельдшерка.
За словами жінки, часто вони й самі не знають, що на них чекає у горах.
