Ілюстрація. Цілющі настоянки досі виготовляють на Гуцульщині за древніми рецептами мольфарів. Не для частування, а для лікування. Варто пам’ятати, що будь-які ліки у великій кількості стають отрутою. Тому треба добре розібратися із дозуванням, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Версії".
Є настоянки, а є наливки — як перші, так і другі містять алкоголь. Проте, між ними є різниця. Настоянки готують з трав та коренів зі спиртом 40-70 градусів, а наливки — з ягід та фруктів, інколи з додаванням цукру чи меду.
Наше хмільне меню буде наповнене настоянками на основі цілющого карпатського трав’яного зілля, лісових і польових квітів, «магічних» коренів, грибів та навіть змій.
Ще з давніх-давен люди навчилися використовувати природні ресурси для лікування багатьох недугів. Гуцули вірили, що будова і закони життєдіяльності рослинних клітин і людського організму одинакові. Тому, за допомогою рослин з цілющими властивостями, можна успішно гоїти рани та лікувати багато захворювань. Чудо-травами надзвичайно багата карпатська флора.
Джинджура (тирлич жовтий)
Унікальна рослина, що входить до більшості бальзамів, які виготовляють у Європі, зокрема і в Україні. Адже тирлич містить у собі гіркоти, які особливо цінні для організму. Завдяки гірким сполукам стимулюється травлення, жовчовиділення, активізуються бактерицидні властивості й гепатопротекторна функція.
У давнину вважалося, що цю рослину створив сам Бог і тому її бояться чорти. Про цілющі властивості джинджури складали пісні й легенди в Карпатах. Ось, наприклад, така коломийка: «Ой, хто чічков джинджуровов собі личко миє, то той буде найфайніший на всю Коломию. А хто випив того зілля, що із Чорногори, він забуде тую хижу, де живуть дохтори».
Відвар з кореневищ та коріння цієї рослини підвищує апетит, поліпшує травлення, тамує важкі форми згаги, підвищує кислотність та поліпшує якісний склад шлункового соку. Ще в 1918 році австрійський лікар Ріхард Вебер, застосовуючи препарати джинджури при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, досягав виліковування навіть у тих випадках, коли лише оперативне втручання могло допомогти хворим.
Гуцули приписують настоянці з коренів джинджури унікальну стимулюючу дію, зокрема — примноження чоловічої сили. Заготовляють корiння рано навеснi або восени. Препарати тирличу покращують функцiональну дiяльнiсть печiнки, шлунково-кишкового тракту, збуджують апетит, посилюють моторику кишечника, стимулюють секрецiю залоз шлунка, мають протизапальну, жовчогінну, антисептичну, посилюють скорочення серця. Галеновi препарати тирличу застосовують при вiдсутностi апетиту, диспептичних розладах, анемiї, гепатитi, холециститi, гастритi, ахiлiї, артритах рiзного походження, метеоризмi, захворюваннях селезiнки, запорах, простудах, як жаропонижувальний засiб. Сприяють загоюванню ран i виразок.
Горяни також люблять куштувати джинджурівку — настоянку тирлича на горілці. Особливо в пригоді вона ставала під час пишних застіль з численними наїдками, коли потрібно було підтримати процеси травлення.
Міцність спиртової настоянки джинджури не може перевищувати 40 градусів. Якщо настоянка буде міцнішою — зруйнуються деякі важливі сполуки. Із лікувальною метою слід вживати по 20 крапель настоянки тирлича на столову ложку води за 20 хвилин до їжі, але не чарками.
Золотий корінь (родіола рожева)
Родіола рожева — це унікальна рослина, яка ідеально підходить тим, хто відчуває психологічні та розумові навантаження, і це лише мала частка її застосування.
Радіола рожева (оливник) через свою цінність наразі майже повністю знищена, тому занесена до Червоної книги України. Рослину називають карпатським женьшенем, оскільки вона є потужним біостимулятором, підвищує опірність організму, збадьорює. Оливник протипоказаний при підвищеному тиску, а також перед сном.
Корисні властивості настойки золотого кореня були відомі в тибетській і китайській медицині, сучасна фармакологія теж високо оцінює і офіційно визнає її лікувальний ефект. Основний вплив родіола рожева надає на ЦНС. Дослідження, проведені в 70-х роках минулого століття, довели, що препарати на її основі підвищують стійкість до стресових факторів, покращують пам’ять, допомагають впоратися з неврозами і навіть знижують побічні дії психотропних препаратів при лікуванні шизофренії.
Настоянка золотого кореня — адаптоген, засіб, що сприяє адаптації організму до несприятливих зовнішніх факторів. Систематичне курсове вживання настоянки підвищує опірність організму, зміцнює імунітет. Золотий корінь збільшує фізичну витривалість, підвищує працездатність, допомагає впоратися з перевантаженнями, як фізичними, так і психо-емоційними, прискорює відновлення організму після перенесених хвороб та хірургічних операцій.
Настоянка на золотому корінні корисна гіпотонікам, препарат м’яко нормалізує тиск. Також його використовують при деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, розладах шлунка, при загальної інтоксикації організму. Травники стверджують, що родіола рожева допомагає організму чинити опір поширенню злоякісних пухлин і метастазів в сукупності з основним лікуванням. Регулярний прийом препарату по чайній ложці в добу знижує тягу до алкоголю, а півчарки з ранку полегшує похмілля.
Протипоказано вживати настоянку при підвищеному тиску крові і різко вираженому нервовому збудженні. Спиртову настоянку на 40% спирті (1:10) вживають по 5-10 крапель 2-3 рази на день за 15-30 хвилин до їжі протягом 10-20 днів. І аж ніяк не чарками при застіллях.
Підойма (женьшень, калган, або сиверсія гірська)
Рослина багата на дубильні речовини, має в’яжучі й антисептичні властивості. Сильний бактерицид, стримує кровотечі при дизентерії, має тонізуючу дію; застосовують при імпотенції, недокрів’ї, туберкульозі легень, при виразці шлунка і кишок, болісних менструаціях, маткових захворюваннях і кровотечах, мокрій екземі, забитих місцях із синцями, при висипаннях на тілі.
Сильверсія гірська має народну гуцульську назву — підойма. Горяни пояснюють, чому дали таку назву цій рослині так:
«Про пидойму дідо казав:
(Смійтеси з старого)
Всі думают — то «вид того»,
А то ни «вид того».
Від надсади помогає,
Пидойме й слабого,
Й ни частину чоловіка
А таки цілого».
Радять вживати настоянку калгану для підвищення апетиту й поліпшення діяльності травних органів, при млявому травленні, здутті, коліках, печії, відсутності апетиту, після виснажливих хвороб та при подагрі і артритах, як жовчогінний і протиглисний засіб.
Та для оздоровчої мети максимальна доза не повинна перевищувати 50 грам на день.
З мухомором
Горяни в лісі збирають не тільки білі гриби, лисички, голубінки (сироїжки), а й не минають мухомори. З них роблять, як запевняють, цілющу настоянку, яка допомагає при різних хворобах. Цілющим, хоч і отруйним, мухомором натирають хворі суглоби і, навіть, п’ють настоянку, але із суворим дотриманням дозування.
Підходять до такої настоянки лише червоні мухомори з білими цятками.
Отруйні гриби перебирають, аби вичистити від сміття, не ріжуть, вони самі покришаться, не миють, викладають в банку до половини. Тоді заливають міцною горілкою або спиртом. І обов’язково після цього миють руки (гриби ж то дуже отруйні)! Зберігають настоянку в коморі в темному прохолодному місці.
У 19 столітті настій мухомора на лляній олії вже застосовували для розтирання хворих на ревматизм. А настойку на горілці - як лікувальний засіб при пухлинах залоз, туберкульозі, захворюваннях нервової системи та раку.
Кажуть, що настоянка мухомора в мікродозах (3-10 крапель на 50 мл води, прийняті 1-2 рази в день) не тільки підвищує імунітет і поліпшує сон, але і після важких навантажень за один день заспокоює найсильніші м'язові болі. Настоянка мухомора добре допомагає при спазмах судин, при епілепсії, множині і розсіяному склерозі, ревматизмі і навіть при постінсультному паралічі.
Народні цілителі наголошують, що мухоморами треба лікуватися обережно, адже це отруйні гриби. Використовують їх переважно як зовнішні засоби — настоянки для натирань та мазі. До речі, креми роблять із засушених мухоморів, що допомагає при грибкових ранах. Як запевняють знахарі, настоянками лікують судоми, ревматизм, мастопатію, гінекологічні хвороби, захворювання кишечника, пухлини, артрози, знімають набряк, біль, запалення. Навіть звірі рятуються мухоморами. Лісівники розповідають, що, приміром, лось, поїдаючи ці отруйні гриби, виганяє глистів — так готується до зими.
Зі змією
Є люди, які вірять в те, що якщо живу гадюку залити спиртом, — то така настоянка матиме лікувальний ефект.
Мовляв, вона підтримує тонус організму, надає енергію і сили, сприяє поліпшенню потенції, благотворно впливає на центральну нервову систему, сприяє регенерації клітин, виконує омолоджуючу функцію, піднімає рівень тестостерону. Також при регулярному застосуванні настоянки можна позбутися від симптоматики артриту. Однак, наукових даних щодо чудодійності такої настоянки нема.
Крім того, що таке її варварське виробництво — це знущання над плазунами, так воно ще й може зашкодити людині. Навіть є випадки, коли змії, після кількамісячного ув’язнення в пляшці зі спиртом, виживають і кусають своїх поневолювачів. А так, як для настоянок використовують отруйних змій, то не завжди вдається врятувати людину від укусу.
Крім того, кількість плазунів в Україні зменшується. Серед причин: зміна клімату, зменшення кормової бази, а також знищення плазунів людьми. Це теж несе небезпеку людині. Адже, плазуни харчуються гризунами. Якщо зникнуть змії, чисельність гризунів, які можуть розносити різні хвороби, зросте.
Дуже важливо знати, як приймати будь-яку з настоянок, так як в противному випадку можна принести шкоду своєму організму. Важливо! Якщо ви таки надумали скуштувати настояне зілля, обов’язково слід проконсультуватися зі своїм лікарем!
