Вдало популяризувати творчість Лесі Українки та Івана Франка міг би розумний серіал — Степан Процюк

Франківець Степан Процюк ㅡ український письменник з доробком в понад 30 книжок. Його називають “майстром психологічної прози”, “одним із найконтроверсійніших письменників-інтелектуалів”.
Переглядів: 299
На думку Степан Процюк після Майдану відбувалося українське відродження.

Він має Youtube-канал із цікавими для багатьох підписників інтерпретаціями життя і творчості українських письменників 19-20 століття, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "УП".

Він є автором трьох романів про українських письменників-класиків Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, а також трьох романів про радянське минуле: 70-ті (“Травам не можна помирати”), 50-ті (“Пальці поміж піском”, нещодавно роман з’явився у видавництві “Наш формат”) і 30-70-ті ㅡ (“Десятий рядок”).

А трилогія про Марійку і Костика ㅡ “Аргонавти”, яка вивчається у школі, незабаром буде видана у видавництві “Наш формат”.

На думку письменника, хвиля графоманії заплеснула літературу:

"Недавно був день письменника. Я бачив у соціальних мережах, як багато людей вважає себе письменниками, навіть до кінця не розуміючи, що по-справжньому означає це слово…

Хвиля графоманії заплеснула українську літературу. Вона забирає чимало простору, дезорієнтує читача. З іншого боку, так було завжди, в усіх літературах: графоман проти письменника. Лише у різних пропорціях".

Письменник повинен уміти перевтілюватися, зауважує Степан Процюк:

"Мало писати потрібну лексику. Якісна література ㅡ це відбиток енергії, якій не загрожує випробування, принаймні, найближчі 50-100 років. Тому, як на мене, письменницький стан ㅡ настрій, самовідчуття і таке інше, має тонко відчувати не лише тематику того, про що йдеться у романі, а і гармонії Всесвіту. Треба бути в унісон із космічними ритмами. Тоді буде все добре".

Загадкове життя людської психіки стало великим зацікавленням письменника, а якби ним не став, то був би істориком світових релігій:

"Але я не лише цікавлюся психоаналізом (філософією таки значно менше). Зараз я лише письменник ㅡ понад рік тому добровільно покинув посаду доцента у Прикарпатському університеті в Івано-Франківську.

Думаю, якби я не став письменником, то намагався б бути лікарем-психоаналітиком чи істориком світових релігій, хоча такий фах у нас доволі екзотичний. Не священником, а саме істориком релігій. Але часто загадкове життя людської психіки справді стало моїм великим зацікавленням. Звісно, що початок цьому зацікавленню не має романтичних причин. Це мої дитячі неврози".

На думку Степана Процюка, психологія недовіри, хитруватого індивідуалізму, навіть анархізму прищеплювалася нам, напевно, ще від часів Запорізької Січі. Але радянська доба прищепила страх, тотальну підозріливість, навіть острах перед українською мовою, бажання "не висовуватися".

Письменник вважає, що найбільш вдалим інструментом популяризації творчості таких великих українських письменників, як Леся Українка, Іван Франко та інших, був би розумний, цікавий серіал:

"Такий собі психологічний серіал. Ідей є дуже багато, я сам міг би бути консультантом при його створенні. Він зробив би переворот у сприйнятті української класики. Звісно, при умові, що він би був талановитим. Талановиті люди, які можуть створити такий серіал (5-7 серій щонайменше), у нас є".