Оксана Франко — почесна громадянка Калуша. Про це йдеться на Facebook-сторінці музейно-виставковий центр Калуської міської ради, інформують "Вікна".
Працелюбність, цілеспрямованість, прямота — всі ці риси закладені в ній із дитинства батьками: Омеляном-Володимиром та Ганною (з родини Тацуняк) Франками. Оксана Омелянівна народилась 1939 році в Калуші. Змалечку Оксана відчувала силу і велич своєї знаменитої родини, адже сини та донька Івана Яковича, а пізніше — онуки, часто гостювали в Підгірках, бо ці місця були спільною «родинною вотчиною» Онуфрія та Івана Франків.
Після навчання в Підгорецькій початковій школі Оксана продовжила здобувати знання в Калуській середній школі №1. Ім’я Оксани Франко занесене в символічну Золоту книгу випускників першої школи. З першого дня навчання познайомилася Оксана з сусідкою по парті — Лідочкою Штуняк (Іваницькою), яка багато років очолювала музей Франка у Підгірках.
У 1960 році Оксана Франко закінчила історичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. У 1985 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Суспільно-політичний рух на Україні кінця 50-х — початку 60-х рр. ХІХ ст. (джерелознавча характеристика архівних документів)». У 1960-1968 роках працювала молодшим науковим співробітником Львівського облдержархіву. Наступні 1968-1975 роки була старшим науковим співробітником, завідувачкою відділу Центрального державного історичного архіву УРСР у м. Києві. З 1971 по 1974 рік — вона секретар Вченої ради Центрального державного історичного архіву, член редколегії тритомного видання «Кирило-Мефодіївське товариство». Пізніше, з 1975 по 1990 рік, працювала на посаді завідувачки наукового архіву, та старшим науковим співробітником у Києві. У 1990-1995 роках — доцентом кафедри історії та етнографії України. А з 1995 по 2004 рік — доцентом кафедри етнології.
У квітні 2000 року захистила докторську дисертацію на тему «Наукова та суспільно-політична діяльність Федора Кіндратовича Вовка». З 2004 року Оксана Франко працює на посаді професора кафедри етнології. Науковий доробок налічує більше 150 праць у галузі історичних наук. Серія праць (п'ять томів) під назвою «Українське національне відродження в документах і мемуарах» у 1996 році була допущена до конкурсу на здобуття Державної премії в галузях науки і техніки. В 1998 році вийшла праця в двох томах: «О. Ф. Кістяківський. Щоденник 1880-1885». Том другий, в якому брала участь як упорядник, удостоєний Державної премії імені Михайла Грушевського.
Завдяки зусиллям Оксани Омелянівни Франко, яка разом з сином віддала для громади власну оселю, у Калуші був відкритий музей-оселя родини Івана Франка. Оксана Франко і сьогодні, не зважаючи на величезну зайнятість, опікується і цікавиться діяльністю музею. Вона активно долучається до дослідницької та науково-популярної діяльності краєзнавців Калуша та не полишає духовного зв’язку з своєю «малою батьківщиною». Жінка і сьогодні продовжує плідно трудитися на науковій ниві. Та найбільшою гордістю жінки є її син — Андрій Франко, старший науковий співробітник відділу франкознавства, кандидат історичних наук, автор численних наукових праць з франкознавства, текстології, історії, літературознавчої, видавничої та організаційно-правничої діяльності Наукового Товариства імені Тараса Шевченка — офіційно не визнаної, проте де-факто першої всеукраїнської Академії наук в умовах бездержавності. Також сфера його наукових зацікавлень — літературознавство, шевченкознавство, наукознавство.
З прямих нащадків Івана Яковича залишився Роланд Тарасович Франко, що проживає в Києві. Дітей у нього немає, тому підгорецька Франкова родина несе в собі вагому частину родоводу Великого сина нашої землі — Івана Франка.
Тому, праця яку проводить Оксана Омелянівна разом з сином Андрієм Дмитровичем з вивчення та популяризації родинних матеріалів по лінії Франкового брата Онуфрія – це вагомий внесок у національно-культурний розвиток нашого міста.
