В Анастасії Чупрінчук було 55 внуків. Про це повідомила її онука Ольга Соломійчук на сторінці у Facebook, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Суспільне".
"Відійшла у вічність наша Бабуся Шкрібляк-Жикаляк-Чупрінчук Анастасія Миколаївна, ветеран УПА (позивний Ромашка). Вічна Пам'ять, Царство Небесне", — написала Ольга Соломійчук.
Спогадами про зв'язкову із Суспільним поділилася керівниця благодійного фонду "Творча Криївка" Віталіна Маслова. Вона разом з українськими воїнами часто навідувалася до Ромашки.
"Коли до нас приїжджають бійці з центральної, східної, південної України, вони всі знають, що це — край УПА. Вони відвідують музеї, їм розповідають, як ішли бої у Першу та Другу світові війни, про партизанів. І, звичайно, завжди питають, чи є ветерани повстанської армії. Анастасія Чупрінчук була однією з тих, до кого ми привозили воїнів. Це завжди були дуже теплі зустрічі і неймовірні історії, — розповідає Віталіна Маслова. — Вражає її біографія і сама постать. Людина, яка вже погано бачить, недочуває, але таке враження було, що вона світиться. Завжди казала дуже прості слова, але було якесь відчуття доторку до мудрості не лише у мене, а й у бійців — особливо дівчат, які воювали".
Волонтерка пригадує моменти, коли разом з бійцями приходили до Анастасії в гості: "Ці зустрічі поколінь унікальні, вони мене неймовірно надихали — просто можливість посидіти біля людини, у якої життя — книга про Україну. Досі згадую, як мені пощастило, що одного разу Анастасія мого сина на ручках тримала. Ще пам'ятаю, коли до неї приходили, то перше, що вона питала: "А у вас є діти?" Питала: "Скільки?" Коли їй казали скільки, вона казала: "Мало, треба ще більше! От якби я могла повернутися в минуле, то щоб я зробила — мала би більше дітей! Народжуйте більше, бо діти — це найбільша радість. Що може бути краще в житті, ніж діти?". Було неймовірне просвітлення. Для мене це справді була особлива людина".
Зв'язкова УПА Анастасія Чупрінчук народилася у селі Рівня, що на Верховинщині. Першим чоловіком Анастасії Чупрінчук був Петро — вчитель вечірньої школи. Теж воював у підпіллі. В УПА Анастасія пішла за ним. Пізніше її забрали в Сибір. На засланні жінка п'ять років працювала на лісоповалі. Коли повернулася додому, то ще п'ять років переховувалася в людей. Потайки приходила до дітей. Після заслання Анастасія вдруге вийшла заміж. З чоловіком прожили разом 50 років та народили ще двох дітей. Всього в Анастасії було 55 внуків, правнуків і праправнуків.