24-річна медик "Едельвейсів" розповіла, як рятувала поранених під Шумами

По обіді на спостережному пункті роти задзвенів телефон, і в слухавці дівчина почула — у нас 300-ті. А вже за мить — старший бойовий медик гірсько-штурмової роти сержант Світлана Земліна одягла бронежилет, схопила медико-санітарну сумку і побігла у напрямку опорника. Дорогою її наздогнали два сержанти — Олексій Косташек і Сергій Суліма, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "АрміяІнформ".

З окопу опорника дівчина побачила страшну картину: декілька тіл лежали нерухомо, відстань до них була до ста метрів. По весняній багнюці Світлана повзла до хлопців. У голові було лиш одне — аби всі були живі, аби були живі…

У першого воїна, до якого доповзла медик, — пульсу і ознак життя не було. Світлана підняла голову й огледілась — ще троє лежали нерухомо, а двоє були поранені. До них і попрямувала. Пораненими виявились два досвідчені сапери, котрі з групою прибули на розмінування. Дівчина оцінила обстановку і поповзла до того, у кого на руці, нозі й боку проступала кров від поранень, він був у свідомості. Другий рухом показав, що допомоги не потребує. Тоді Світлана на поранені руку і ногу сапера наклала турнікети, щоб зупинити кровотечу. Допомагали це робити сержанти, бо чоловік був набагато більшим, ніж дівчина, і стали відтягувати пораненого в укриття. Весь час поранений був у свідомості й виконував команди медика. А ворожий вогонь тим часом не припинявся.

— Щось там свистіло над головою, але я не звертала на те увагу — потрібно було рятувати поранених, — ділиться дівчина.

Місцевість була відкрита, безпечно було лиш за невеличким насипом, куди і затягнули пораненого сапера. Уже там Світлана наклала на місця поранень тугі пов’язки та вколола знеболювальне. Інший поранений доповз туди сам. Гірські піхотинці з опорника вогнем у напрямку ворога прикрили групу, і за мить всі вже були в окопі. Там Світлана поправила турнікети та пов’язки, а хлопці понесли пораненого в напрямку спостережного пункту роти, куди вже прибув автомобіль для евакуації.

А напередодні описаних подій ворог, застосовуючи свою бандитсько-злочину тактику, здійснив дистанційне мінування в районі взводно-опорного пункту гірських піхотинців мінами ПОМ-2. Одна з них спрацювала за пару годин, а для знешкодження інших 26 березня і прибула група досвідчених саперів.

Навпроти опорника, метрів за 250-300, розташована водонасосна станція, котра забезпечує подачу води для низки населених пунктів. Саме в приміщені цивільного об’єкту і обладнали, як виявилось згодом, своє лігво ворожі снайпери. Як тільки сапери почали розвідку місцевості, вбивці почали свою чорну роботу.

Першими під кулі ворожих снайперів потрапили сапери — двоє загинули миттєво, а ще двоє були поранені. Рятувати поранених з опорника кинулись гірські піхотинці — старший сержант Максим Абрамович та старший солдат Сергій Гайченко. Снайпери вразили і їх.

Дівчині лише 24 роки, а вона понад три роки у лавах «Едельвейсів». Після закінчення Рівненського медичного коледжу вона єдина з групи, котра пішла до військкомату.

— Приклад старшого брата Олександра, який чотири роки воював у складі Новоград-Волинської бригади, мабуть мав вплив тоді на моє рішення, — каже дівчина.

Їй, цій тендітній дівчині, нелегко на війні, в окопах, багнюці й під вогнем під Горлівкою. Але саме вона, як той янгол охоронець, рятує поранених.

— Я ні про що інше не думала тоді — лиш би добратись до поранених, зробити все можливе, щоб хлопці були живими, — говорить дівчина.

Вона ще не оговталась від пережитого і від втрати своїх друзів — Максима і Сергія — веселих, молодих хлопців, котрі ціною власного життя намагались допомогти пораненим.

За особисту мужність і героїзм Командування частини подало Світлану до нагороди.

"Прочитайте кожен! Це героїзм і трагедія водночас ! Але є ще одне....тут, дома....Байдужість її одноліток. Особливо тієї, яка вчора ганяла містом в авто з гучною музикою. Оце наша біда. Я не хотіла це писати....але мене ТАК болить!!!!!

Пишаюся тобою, наша Світланко! Нехай Господь охороняє тебе від усього лихого!", — написала в коментарях до публікації калушанка, військовослужбовиця 109-го батальйону, керівниця відділення зв'язку управління міноментної батареї, сержант Катерина Арсені.