Ілюстрація. Інформацію, що містить фото можна використати в суді. Всередині електронних світлин закладено багато інформації, яка прямо стосується користувача, що зробив фотографію. Про це каже дослідник Джерон Ендрюс у своєму спецматеріалі для BBC, інформує сайт "Токар".
Дані по фото
На початку жовтня 2020 року Білий дім опублікував дві фотографії Дональда Трампа, на яких він працює з документами. Напередодні Трамп оголосив, що зловив коронавірус, і ці фото, очевидно, були опубліковані, щоб показати, яке він має міцне здоров’я. Його донька Іванка написала у твіттері: “Ніщо не може завадити йому працювати на благо американського народу. Завзятущий!”
Але пильні очі спостерігачів помітили щось незвичне. Фотографії були зроблені у двох різних кімнатах Національного військово-медичного центру Уолтера Ріда. На одному фото Трамп в куртці, на іншій — лише в сорочці. Разом із публічними заявами про його гарний стан здоров’я та працездатність, це мало створити враження, що він виконував президентські обов’язки цілий день, попри хворобу. Однак позначки часу на знимках говорять про інше. Зображення були зняті з інтервалом у 10 хвилин. Звичайно, є й інші пояснення такого короткого терміна знімання. Наприклад, фотограф мав доступ до голови США лише протягом 10 хвилин. Однак Білий дім не зрадів тому, що люди помітили мітки часу.
Знайти за геолокацією
Джерон Ендрюс додає, що це не єдиний приклад того, як прихована інформація всередині цифрової фотографії призводила до небажаних наслідків. Дослідник згадує історію Джона Макафі, засновника однойменного антивірусного програмного забезпечення. 2012 року той втік від влади Белізу в Центральній Америці. Журналісти журналу Vice вистежили його та опублікували його світлину в інтернеті під заголовком “Зараз ми з Джоном Макафі, лохи”. Представники ЗМІ не усвідомлювали, що дані про місцеперебування людини вбудовані в фото. Тож влада Белізу встановила, що Макафі перебував у Гватемалі. Невдовзі його знайшли та затримали.
Видалити дані про фото
Дослідник BBC додає, що смартфон або цифрова камера зберігають “метадані” у файлі зображення. Ця дія автоматично вкладається в кожну фотографію. Це дані про дані, що надають ідентифікаційну інформацію, як-от коли та, де та на який тип камери було знято зображення.
Неможливо видалити метадані, використовуючи вільно доступні інструменти, приміром, ExifTool. Деякі платформи соціальних медіа видаляють таку інформацію, як геолокація (хоча лише із загального огляду), але багато інших вебсайтів — ні.
Допомога поліції
Необізнаність користувачів про ці нюанси виявилася корисною для слідчих поліції. Вона допомагає їм прив’язати до місця події несвідомих злочинців. Але це також створює проблему конфіденційності для законослухняних громадян, бо влада може відстежувати їхню діяльність завдяки зображенням з їхніх камер та соціальних медіа. І, на жаль, кмітливі злочинці можуть використовувати ті самі трюки, що й поліція: якщо вони зможуть виявити, де і коли було зроблено фото, це може зробити вас вразливими до таких злочинів, як крадіжка або переслідування.
Персональні відбитки кожної світлини
Але метадані — це не єдине, що сховано на фотографіях. Існує також унікальний персональний ідентифікатор, який пов’язує кожне зроблене зображення з конкретною використаною камерою. Джерон Ендрюс пояснює, що основним для кожної цифрової камери, включно з камерою смартфона, є датчик зображення. Він складається з сітки мільйонів кремнієвих “фотоцитів”, які є порожнинами, що поглинають фотони (світло).
Електричний заряд електронів, випромінених з фотосайту, вимірюється і перетворюється на цифрове значення. В результаті отримується єдине значення для кожного фотовідділу, яке описує кількість виявленого світла. Так формується фотографія, або, етимологічно кажучи, малюнок зі світлом.
Навіть якщо ви використовували дві камери однакової марки та моделі, щоб зафіксувати рівномірно освітлену поверхню, існували б невеликі відмінності, унікальні для кожної камери.
Різна чутливість фотовідділів створює тип непомітного водяного знака на зображенні. Хоча й ненавмисно, він діє як відбиток пальця, унікальний для датчика вашої камери, який лишається на кожній зробленій вами фотографії. Як і у сніжинок, немає двох однакових датчиків зображення.
Нерівномірність фотовідповіді
У спільноті кримінальних спеціалістів з цифрових зображень відбиток пальця датчика відомий як “нерівномірність фотовідповіді”. Його важко видалити
Джессіка Фрідріх з Бінгемтонського університету в штаті Нью-Йорк
Це властивість датчика, на відміну від, скажімо, метаданих фото, які “навмисно видаються”, пояснює вона. Перевагою нерівномірності методики відбитків пальців є те, що вона може допомогти дослідникам ідентифікувати підроблені зображення.
В принципі, фотографії є багатим посиланням на фізичний світ, і тому мають доказове значення, бо зображують те, що є. Однак у нинішньому середовищі дезінформації — що посилюється завдяки готовій програмі для редагування зображень — стає дедалі важливішим знання про походження, цілісність та природу цифрових зображень.
Джессіка Фрідріх запатентувала техніку дактилоскопії фотографій, офіційно схвалену для використання як докази у судових справах США. Це означає, що слідчі можуть ідентифікувати маніпульовані ділянки, пов’язати їх з певним пристроєм камери або встановити історію обробки.
Фрідріх вважає, що цю технологію також можна використати для виявлення синтетичних зображень, створених ШІ. Попередні дослідження підтверджують це. Характерною рисою deepfake є фотореалізм. Заживши ганебної слави 2018 року завдяки використанню у порнографічних відео, фальшивки несуть відчутну загрозу інформаційній екосистемі. Якщо ми не можемо розрізнити, що є реальним, а що ні, тоді в усіх споживаних носіях можна розумно сумніватися.
Розглядаючи ці питання конфіденційності, ми можемо провести паралелі з іншою технологією. Багато кольорових принтерів додають до документів секретні точки відстеження: практично невидимі жовті крапки, які показують серійний номер принтера, а також дату та час друку документа.
2017 року ці точки могло використати ФБР для ідентифікації “Переможця реальності” як джерела витоку документа Агентства національної безпеки, де детально описувалося втручання Росії у президентські вибори у США 2016 року
Автор додає, що Європейська комісія висловила занепокоєння, припустивши, що такі механізми можуть порушити “право особи на приватне життя”. Джерон Ендрюс ставить питання — якщо розглядати відбитки пальців на фото як еквівалентні серійному номеру принтера, то чи порушує нерівномірність фотовідповіді право людини на захист своїх персональних даних?
Наостанок дослідник BBC каже, що уникнути стандартних метаданих досить складно — їх можна очищати згодом, і єдиною інформацією, яку можна зупинити насамперед, є геолокація фото. Однак нерівномірність фотовідповіді набагато важче вирвати. Технічно має бути можливість приглушувати її, наприклад, через зменшення роздільної здатності зображення. А це вже залежить від багатьох факторів, зокрема, від типу знімального пристрою, а також від застосовуваного алгоритму узгодження відбитків пальців. Отже, поки не існує універсального рішення для видалення “відбитків пальців” світлин.
