«Радію, що бачу сонце», — сказав по-особливому пацієнт «Дуже страшно, коли з'являється відчуття задухи і не вистачає повітря, — говорить пан Василь. — Вижив я завдяки тому, що довірився лікарям і виконував усі їхні настанови. Це наша спільна перемога».
Етапи лікування пацієнта описує лікарка відділення імунології та пульмунології Маріанна Деркач:
«Спершу була СPАР-терапія в реанімаційному відділенні. Далі зі сатурацією 95 перевели пацієнта на оксигенотерапію за допомогою лицевої маски, а відтак перейшли на носові канюлі».
Досвідчений ковід-пацієнт ділиться пережитим зі співмешканцями по палаті, застерігає від нехтування настановами лікарів.
«Бачу, що хлопці вже без скеписису лягають на живіт, хоча спершу сприймали ці поради з недовірою, — говорить пан Василь. — Що казати, я й сам не міг подумати, що доведеться лежати в лікарні на животі. Раніше таке могло бути хіба на морі з метою засмаги. Треба розуміти, що ця хвороба може забрати життя буквально за два-три дні. І найважче з того, що я тут бачив — це смерть...».
Пан Василь каже, що за час перебування найдужче йому хотілося повернутися до дружини та дітей, а найважче було те, що день народження молодшого восьмирічного сина довелося зустрічати таки в лікарні. Все ж після тривалої боротьби мрія чоловіка повернутися до рідних здійснилася і сьогодні він продовжує лікування вдома на кисневому концентраторі, йдеться в повідоменні оласної клінічної лікарні Івано-Франківської обласної ради.
«Бачили б ви щасливі очі чоловіка в день виписки..! Пан Василь дякував лікарям, медсестрам, інтернам і санітаркам, а його «радію, що бачу сонце» звучало по-особливому...», — згадують медики.