Ігор Гаврилюк 16 березня 2021 року відсвяткував 80-річний ювілей Сумну новину повідомила депутатка Калуської міської ради Ольга Сікора:
"Помер мій друг — шанована людина, почесний громадянин нашого міста (заслужено!), гуморист-сатирик, член спілки письменників України, патріот, прекрасний чоловік, батько й дідусь ІГОР ГАВРИЛЮК!Клята хвороба!Вічна пам'ять Вам, Ігоре Івановичу! Пам’ятатимемо Вас завжди!".
Ігор Гаврилюк 16 березня 2021 року відсвяткував 80-річний ювілей, інформують "Вікна". З цієї нагоди йому було присвоєно «Почесний громадянин міста Калуша» за значні заслуги перед Україною та громадою Калуша, вагомий внесок у розвиток та популяризацію літературного слова.
Ігор Гаврилюк був членом Національної спілки письменників України, членом комісії з підтримки книговидавництва місцевих авторів Калуської міської територіальної громади, депутатом першого та п’ятого демократичних скликань Івано-Франківської обласної ради, активним громадським діячем.
Керівництво та депутатський корпус Калуської міської територіальної громади з глибоким сумом сприйняли звістку про те, що відійшов у вічність Ігор Іванович Гаврилюк, Почесний громадянин міста. Обірвалося життя професіонала, і просто хорошої, чуйної людини.
"Його життєвий шлях — це приклад відданості та гідності, любові до професії та людей.
Схиляючись у скорботі та розділяючи біль втрати, висловлюємо глибоке співчуття родині та близьким з приводу тяжкої втрати — смерті Ігоря Івановича. Вічна пам’ять…", — йдеться у співчутті.
Довідка. Ігор Гаврилюк — уродженець села Довжки Калуського району. Освіта вища — інженер з експлуатації автомобільного транспорту.
З 1959 по 1968 рік працював на шахтах Донбасу машиністом підземного електровоза та вибійником, Там же вступив на вечірнє відділення гірничо-металургійного інституту. Три роки служив у війську, а після демобілізації, попрацювавши ще кілька літ вибійником, переїхав до Калуша, де й живе досі.
Від 2003 року він співпрацює з радіо «Свобода». Автор літературних пародій, віршованих і сатиричних творів, гуморесок, епіграм, байок, віршів і казок для дітей. Окремими книжками вийшли: «Вчений нянь» (1983), «Пунктуація кохання» (1989), «Малі діти — великий клопіт» (1991), «Вірші для Солошки» (1994), «Загадки» (1993; 1995).
Окрім гумору, сатири та пародій, написав і видрукував чимало гострих статей та фейлетонів на природоохоронну тематику. Не один раз на цю ж тему виступав по радіо і телебаченню. Дещо з його доробку перекладалось на російську, угорську та білоруську мови.