Свою останню книгу Василь Олійник присвятив рідному селу Василь Олійник ніколи не забував про своє рідне село: саме Сівці-Калуській він присвятив свою книгу. Але, на жаль, його життя обірвалося, а книга так і не була надрукована, інормують "Вікна".
"Вона так і залишалася написана рукою на папері. Тільки завдяки натхненній і важкій праці наших небайдужих громадян усі написані рядки були прочитані і перенесенні в електронний варіант. Прикладенна неймовірна праця. Але бракує ще декілька деталей", — розповів староста села Василь Тимчишин.
Потрібні старі фотографії села, подій, які відбувалися в ньому, світлини відомих людей. І обов'язково — фотографії ветеранів АТО/ООС, каже староста.
"Це все можна скидати мені на Вайбер 0667106285 або занести в адмінбудівлю для зняття копії. Ну і, звісно, підтримка —як моральна так і фінансова. Ми повинні пам'ятати наших визначних людей і знати свою історію. Адже історія — це не просто твір-опис чи розповідь. Це наше минуле, завдяки якому ми маємо шанс на майбутнє", — зазначає Василь Тимчишин.
Довідка. Василь Васильович Олійник (народився 5 лютого 1948 в селі Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області — помер 6 лютого 2016) — український поет, громадський діяч. Член НСПУ (з 1994).
Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка.
Багато років працював у засобах масової інформації. Засновник і один з організаторів щорічного свята ліричної Франкової поезії в селі Лолині Долинського району.
Голова Долинської районної «Просвіти».
Автор збірок: «Стремено» (1981), «Гармонія площин» (1992), «Толока» (1997), «Княгиня»(2000), «Крижма»(2005), «Понад шляхами сивими» (2008), «Йордань-Вода» (2015); художньо-документального нарису «Європейський тенор з Велдіжа» (2000) про видатного, але незаслужено забутого українського співака Василя Тисяка.
Упорядник антологій «Лолин — столиця Франкового кохання» (2005), «З горіха зерня» (2012).