Власником і будинку з сонячним годинником і аптеки був пан Шустов. Фото: ua.trip-impressions.com Тож, Facebook-сторінка Old Kalush пропонує калушанам просту і тривіальну розвагу. Підіть на площу Героїв, колишню площу Ринок. Тут є той "геній місця", який вперто нагадує всім, що це серце, середмістя, що тут початок чогось важливого.
Отже, отримавши статус міста у 1549 році, Калуш помаленьку формує відповідні ознаки, серед яких — ринкова площа, де був базар, або Ринок, і магістрат. Чи був той міфічний магістрат на площі Ринок чи в межах замкової забудови, невідомо. Відомо, що грамота про Магдебургію таки згоріла невдовзі після написання. Чи тодішня площа Ринок співпадала з пізнішою, остаточно сформованою наприкінці ХІХ століття? Цілком ймовірно, бо розташування "при замку" вкладається в тогочасні принципи формування міського простору. Натомість, відомо, що забудова Калуша тоді була дерев’яною, а татари і турки часто навідувались без попередження. Тож, поселення горіло теж часто. У Вікіпедії є пристойна стаття на тему площі Героїв.
Але є там і кілька сумнівних моментів. Зокрема, про найстаріший калуський мурований будинок, документів про який немає. Не згадано, що власником і будинку з сонячним годинником, і аптеки був пан Шустов — виходець з правобережної України (в інших джерелах — з Одеси), який приїхав до Калуша і тут осів. Немає чомусь згадки про візит цісаря Франца Йосифа в ХІХ столітті (тоді ж частина площі була забрукована) та про Карла І у ХХ ст.
Як повідомляли "Вікна", 2017 року, досліджуючи поховання на старому кладовищі, калушанин Василь Фіцак знайшов надгробок з граніту на могилі калуського аптекаря Aleksander Szustow роботи відомого скульптора французького походження Генрика Пер'є.
Про Aleksandra Szustowa містяться відомості в шематизмі за 1901 рік. З історичних джерел довідуємось, що в 1930-х роках власником аптеки був J. Szustow, мабуть, син або його родич. Активісти планували відновити надгробок аптекаря.
Площа, як і все місто, зазнала страхітливих руйнувань і грабунків у Першій світовій війні, але вже на початку 20-х років ХХ століття досить скромна в плані добробуту міжвоєнна Польща привела площу в пристойний вигляд.
Окремо варто сказати про тих, хто мешкав на площі. Так, це були переважно євреї. Крамниці на партерах, помешкання тут же над крамницею — щоб завжди допильнувати "інтерес". Були також невеликі майстерні, як-от столярна Кернерів. Колоритно звучать і назви вуличок, як розходились від площі: Ротшільда, Гірша. Неподалік була синагога (приблизно в районі автостоянки), знищена німцями у 1942 або 1943 році.
Потім — все, як у всіх: різні види "визволителів", зміни назви, пам’ятники... Остання "реформація" пройшласяплощею 2004 року.
А своєрідним відкриттям можна вважати факт, що, попри все, в часи німецької окупації жваво розвивався малий бізнес. Більше про це можна прочитати в публікації "Вікон" "У роки німецької окупації у Калуші діяла "фабрика мармоляди" і жваво йшла торгівля".