Кореянки через вагітність можуть втратити роботу. "Я не планую мати дітей — ніколи", — каже 24-річна Джан Юн-Хва з якою ми розмовляємо у "хіпстерській" кав'ярні у центрі Сеула.
"По-перше, я не хочу мучитися під час пологів. По-друге, це погано позначиться на моїй кар'єрі", — зазначає вона.
Як і багато інших молодих професіоналів на надзвичайно конкурентному ринку праці у Південній Кореї, Юн-Хва, яка малює веб-комікси, доклала багато зусиль, щоб досягти свого нинішнього положення, і не бажає, щоб її каторжна праця пішла коту під хвіст, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "ВВС".
"Мені не потрібна сім'я. Краще я збережу незалежність — житиму сама і втілюватиму свої мрії у життя", — каже вона.
Юн-Хва — не єдина молода кореянка, яка вважає кар'єру та родину взаємовиключними.
Хоча у країні є закони, що забороняють дискримінацію вагітних жінок, а також тих, які потенційно можуть завагітніти, на практиці цих законів не дотримуються, кажуть профспілки.
Цю проблему потужно ілюструє приклад Чхе Мун-Чон, мешканки одного із західних передмість Сеула. Коли вона повідомила керівнику, що чекає на дитину, то наразилася на дуже агресивну реакцію.
"Мій начальник сказав: "Коли у тебе буде дитина, це буде твій пріоритет, а компанія опиниться на другому місці. Чи зможеш ти взагалі працювати? Він повторював це питання знову і знову", — згадує жінка.
На той час Мун-Чон працювала бухгалтером з податкових питань. Якраз почалася найгарячіша пора, і начальник навалив на неї ще більше роботи — а коли вона пожалілася, сказав, що їй бракує відданості. Врешті-решт, конфлікт сягнув критичної точки.
"Він кричав на мене. Я сиділа у кріслі і раптом від усього того стресу мене почало трясти. В голові запаморочилось, я не могла відкрити очі", — пригадує Мун-Чон, нахмурюючи відкрите чоло у веснянках.
"Співробітник зателефонував у швидку, і мене забрали в лікарню".
Лікарі сказали, що стрес викликав у Мун-Чон перші ознаки викидня.
Вона тиждень лежала на збереженні, і вагітність вдалося врятувати. Коли Мун-Чон повернулася на роботу, начальник почав робити все можливе, щоб підштовхнути її до звільнення.
За її словами, подібні ситуації — не рідкість.
"Сьогодні жінки дуже хвилюються, коли вагітніють, і довго обмірковують, як краще повідомити про свою вагітність на роботі. Багато хто з моїх знайомих не має дітей і не планує мати", — каже вона.
За останні 50 років, Південна Корея пережила неймовірне відродження і перейшла з категорії "країн, що розвиваються" до найуспішніших країн світу; вважається, що цим вона завдячує культурі працьовитості, роботі допізна й відданості роботодавцям.
Та роль жінок у цьому відродженні часто не помічають, каже Юн-Хва.
"Економічний успіх Кореї значною мірою залежав від низькооплачуваної праці на фабриках, переважно жіночої, — каже вона, — а також від піклування, яке жінки надавали своїм родинам і яке дозволяла чоловікам зосереджуватися на роботі".
Нині жінки дедалі частіше виконують роботу, яка раніше вважалася "чоловічою", на керівних посадах та у різних професіях. Утім, попри швидкі соціальні та економічні зміни, ставлення до різних статей змінюється повільно.
"У цій країні очікується, що жінка буде надійним тилом і підтримкою для свого чоловіка", — каже Юн-Хва.
Ба більше, додає вона, жінки зазвичай беруть на себе роль доглядальниць, коли виходять заміж.
"У багатьох випадках, навіть якщо жінка працює, коли вона одружується і народжує дітей, виховання розглядається як майже винятково її обов'язок, — каже вона. — Її також просять дбати про свекрів, якщо ті хворіють".
Південнокорейські чоловіки витрачають на неоплачувану роботу, таку як догляд за дітьми, в середньому 45 хвилин на день, тоді як жінки - у п'ять разів більше, говорить статистика Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
"За характером, мені не підходить роль помічниці, — каже Юн-Хва. — У мене є власне життя".
Її не цікавить не лише шлюб - вона не хоче навіть зустрічатися з чоловіками. Одна з причин - це ризик стати жертвою "порнопомсти", яка, за її словами, "дуже поширена" у Кореї. Крім того, її непокоїть можливість домашнього насильства.
Минулого року Корейський інститут кримінології опублікував результати опитування, у якому 80% респондентів-чоловіків визнали, що проявляли насильство або жорстокість в особистих стосунках.
У відповідь на моє запитання про те, як корейські чоловіки сприймають жінок, Юн-Хва відповідає коротко й різко: "Як рабинь".
Неважко побачити, як це позначається на народжуваності. Коефіцієнт шлюбності у Південній Кореї наразі найнижчий за всі часи, відколи ведуться записи, — 5,5 шлюбів на 1000 громадян на рік (у порівнянні з 9,2 у 1970 році), а діти дуже рідко народжуються поза шлюбом.
Щодо коефіцієнта фертильності (кількості дітей на одну жінку), тут Південна Корея розділяє найнижчу сходинку з Сінгапуром, Гонконгом і Молдовою. У всіх цих країнах він дорівнює 1,2, за даними Світового банку, тоді як рівень відтворення — показник, необхідний, щоби населення країни не зменшувалось — становить 2,1.
Ще один фактор, який зупиняє корейців від народження дітей, — витрати. Хоча державна освіта безкоштовна, висока конкуренція у навчанні вимагає, аби батьки наймали репетиторів, а їхні послуги недешеві.
Усе це разом призвело до появи у Південній Кореї нового соціального явища — "покоління сампо". "Сампо" означає відмовитися від трьох речей — романтичних стосунків, шлюбу та дітей.
Зухвала і незалежна, Юн-Хва каже, що не "відмовилась" від цього, а просто обрала інший шлях. Вона не уточнює, чи взагалі не вступатиме в сексуальні стосунки, чи віддає перевагу жінкам.
Проте варто поговорити з корейцями старшого віку, і ви відчуєте різку відмінність у поглядах. Вони вважають таких людей, як Юн-Хва, індивідуалістами та егоїстами.
Я зав'язав розмову з трьома жінками віком за шістдесят, які прогулювались біля струмочка в одному з парків у центрі Сеула. Одна з них розповіла, що має трьох дочок "за сорок", та всі вони бездітні.
"Я нагадую їм про патріотизм, про обов'язок перед країною — і, звісно, мені б хотілося, щоби вони продовжили наш рід, — каже вона. — Але вони вирішили цього не робити".
"Так, має бути відчуття обов'язку перед країною, — підтримує її подруга. — Ми дуже занепокоєні низькою народжуваністю у Кореї".
Втім, Юн-Хва та її сучасники - діти глобалізованого світу — не вважають такі аргументи переконливими.
Коли я переказую їй цю думку, — якщо вона та її сучасники не матимуть дітей, корейське суспільство вимре, — вона відповідає, що туди йому й дорога. Настав смертний час суспільства, де домінують чоловіки.
"Нехай помре!" - каже вона і переходить на англійську. — "Must die!"