Раніше ця вулиця як тільки не називалась. Калініна, Словацького, Колійова, Долинська. Власне, на широковідомих картах фон Міга XVIII ст. вулиця називається логічно — Долинська, йдеться на Facebook-сторінці Old Kalush. Від часу побудови в місті залізничного вокзалу — Колійова.
ІІ Річ Посполита за дивною логікою "причепила" вулицю під назвою Словацького до тодішньої Міцкевича, хоч добре відомо, як погано сприймали один одного ці літератори.
Але минув час, і тепер це вулиця Бандери і вулиця Грушевського.
"До речі, хтось знає, як сприймав Бандера Грушевського? а чи знав Грушевський про Бандеру? Цікаааво! За німецької окупації ніби знову була Колійова. Там же й КРІПО калуське розташовувалось", — йдеться в дописі.
Досить детальний опис вулиці подає Вікіпедія. Тому повторюватись про кількість церков, пивзавод й інше — немає змісту.
Опубліковано рідкісне історичне фото Калуша, зроблене майже сто років тому
Якщо йдемо вулицею від площі Героїв, то в око впадає чимало новобудов, які завзято демонструють еклектику стилів та відносну скромність засобів архітектурного втілення мрій їхніх власників та авторів проектів. Тим цікавішими виглядають будівлі, які краще чи гірше збереглись з часів масової забудови вулиці у ХІХ — на початку ХХ століть.
Відразу ж на повороті, як казалось колись, "біля туалєтів", під номером 25 — чимала будівля. Зараз тут є все, варто тільки переглянути таблички, якими рясно "заквітчані" стіни будівлі — не тільки фасаду. Колись тут теж кипіло життя, але як готелю "Ландсманн". Тут був і фотосалон Давида Хабера. Можливо, хтось ще щось чув чи знає про минуле цього будинку.
Загалом, більшість будинків вулиці були двоповерховими, з мальовничим деревєяними галерейками на задніх дворах, а фасади прикрашали ковані балкони. Такий провінційний шик. Мешканцями більшості будинків були євреї.