Ілюстрація. Стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно. Про це на Facebook-сторінці написало Міністерство юстиції України, інформують "Вікна".
Для зміни розміру призначених аліментів зацікавленій стороні слід звернутися із відповідною заявою до суду, в якій навести підстави для відповідної зміни. Звертаючись до суду з проханням про збільшення аліментів, у заяві зазначаються докази щодо поліпшення матеріального стану платника аліментів, хвороби дитини, збільшення потреб на утримання дитини. Цей перелік не є вичерпним і залежить від життєвої ситуації.
Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
- стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
- стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
- наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
- доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
- інші обставини, що мають істотне значення.
Доказами зміни матеріального стану платника та одержувача аліментів можуть бути довідки про доходи, кредитні договори, медичні довідки, висновки лікарів, додаткові витрати на утримання непрацездатних батьків та будь-які інші документи, які можуть підтверджувати зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.
Якщо погіршився стан здоров’я саме дитини, то доцільніше буде звернутись до суду з позовною заявою про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Стаття 185 Сімейного кодексу України передбачає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого відповідна вимога не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Для їх підтвердження у Вас в наявності повинні бути докази понесених витрат.
Це можуть бути чеки, квитанції, рекомендації, виписки з лікарні, консультаційні висновки спеціалістів щодо поставленого діагнозу дитини тощо. Заявляючи додаткові витрати, Ви в будь-якому випадку повинні їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Доказова база є дуже важливою, так як через брак доказів і неналежну аргументацію сум грошових коштів, які Ви зазначите, суд може відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Розмір додаткових витрат завжди встановлюється у твердій грошовій сумі. Відсоток або частка від заробітку в цій категорії справ не застосовуються. В переважній більшості випадків суди стягують з другого з батьків половину від понесених позивачем додаткових витрат на дитину.
Позов про оплату додаткових витрат на дитину можна пред’явити за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування. При цьому Ви, як позивач, звільняєтесь від сплати судового збору під час розгляду позову в усіх судових інстанціях.
