Писанки Наталії Андибур можна було побачити у виставковій залі Калуша напередодні Великодня Наталія Андибур закінчила відділ декоративно-прикладного мистецтва Навчально-наукового інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Тож, займатися професійно мистецтвом було свідомим вибором.
У сім'ї жительки Підгірок завжди шанобливо вставилися до українських звичаїв. Виготовляли крашанки, занурюючи яйця в цибулиння, додаючи листя або квіти. Традиційну воскову писанку не малювали. Працюючи в музеї Наталії Кобринської в Болехові, Наталія Андибура детальніше зацікавилася великодніми виробами. Згодом з допомогою Інтернету почала вчитися писанковому розпису.
До створення робіт майстриню надихає природа, поезія, творчі люди і загалом створений Богом світ. Власні вироби дарує родичам, друзям, знайомим. Це дарує їй позитивні емоції.
— Коли ми тримаємо в руках писанку, то тримаємо немовби цілий Всесвіт у долонях. Там є і зірки, і небо, і річка, і вода, і дерева, і птахи. Коли я дарую писанку і людина посміхається, таке враження, що я ділюся сонцем. Адже писанка — символ Христового Воскресіння.
Традиційну воскову писанку підгірчанка вважає шедевром мініатюрного живопису, душею українського народу. Розмальовує її разом зі своїми дітьми тільки перед Великодніми святами. Після освячення писанка служить оберегом сім'ї.
Родзинкою творчості Наталії Андибур є монастирська техніка (бісеринка). Здавна виготовляли такі пасхальні яйця в монастирях, розповідає калуська майстриня:
— Яйце занурювали в гарячий віск близько дев'яти раз. І тоді нагрівали бісер над свічкою. Відтак — формували великодні візерунки.
У цій техніці писанкарка бере за основу дерев'яне яйце. Замість свічки — використовує клей, яким прикріплює бісерини.
Довідка. В Україні писанки з бісеру з’явились у ХVІІ столітті. Саме тоді з Венеції, Австрії та Богемії до Східної Європи почали завозити бісер та скляні намистини. Спочатку бісерні писанки у якості сувенірів дарували меценатам, які відвідували монастирі. Пізніше блискучі вироби роздавали усім прихожанам. До ХІХ століття бісерні писанки виготовлялися лише в монастирях. Сяючі писанки-бісерки підвішували до лампадок перед образами у церквах, палацах, сільських хатах. Також такі писанки дарували на урочистості.
Техніку «витравлена», яку також освоїла майстриня, внесено до списку нематеріальної культурної спадщини.
— Здавна жінки виглядали морозяні візерунки, які переносили на полотна. Ми, писанкарі, відтворюємо візерунок на писанках. Цю техніку в 2017 році внесено до списку нематеріальної культурної спадщини, — ділиться майстриня.
Довідка. Травлені оцтом писанки можна виготовляти на білих, коричневих і бежевих курячих яйцях. Травленню піддають також перепелині, гусячі, страусині яйця. Качині для цієї техніки не підходять. Якщо ми розписали біле яйце, процес витравлювання може зайняти до трьох годин. Коричневі яйця займають трохи менше часу — до 2-2,5 години.
Ще один спосіб виготовлення пасхального яйця — «Крапка за крапкою» — Наталія Андибур поєднує з елементами холодного фарфору або полімерної глини. Так робота виглядає цікавішою та оригінальнішою.
— Ці крапочки символізували зернята, які мають прорости і дати добрий врожай для України, народу, роду. Найважливіше — подарувати омріяний мир на землю, — переконана майстриня.
Не тільки за допомогою фарб, олівця та пензля можна створити писанку. Можна відійти від традиційних способів і приготувати солодкі печені писанки. Саме така ідея прийшла Наталії Андибур. Це так зване солодке мистецтво, каже майстриня:
— Спершу печу пряник, додаю імбир. За допомогою форм і шаблонів вирізаю свій певний задум. Розмальовую пряник цукровою глазур'ю, додаючи кольорового барвника.
Жінка створює різні візерунки та символіку. Найчастіше на пасхальних яйцях малює квіти. Каже, що це залишки раю на землі. Саме в них, вважає майстриня, можна повчитися ставленню до життя, адже вони просто квітнуть і милують око.
Нещодавно Наталія Андибур стала членом всесвітньої організації «WORLD EGG ARTISTS ASSOCIATION», де своїми роботами діляться майстри з усього світу. До спільноти калушанку запросила відома українська мисткиня з Нью-Йорка Дарія Івашко, яка оцінила талант калушанки.
Писанкарка планує проводити майстер-класи, продавати свої вироби і освоюватиме нові цікаві техніки. Наталія Андибув сподівається, що народне мистецтво буде зберігати традиції і направляти людину на шлях прекрасного та духовного.
Ірина КМІТЬ, журналістка