Увесь процес передачі авторських прав на Музей Революції гідності тривав три роки Міжнародний відкритий конкурс архітектурних проєктів для Музею Майдану закінчився 2018 року перемогою берлінського архітектурного бюро. Згідно з умовами конкурсу пріоритетне право втілювати його в життя належить розробникам проєкту-переможця. Ними, внаслідок анонімного оцінювання незалежним професійним журі, виявився дует архітекторів — Ян Кляйгус і Йоганнес Кресснер, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності.
Переговори з володарями першої премії конкурсу були ускладнені недосконалістю українського законодавства. Спершу — в питаннях імплементації результатів архітектурних конкурсів світового рівня, згодом — щодо виплати грошових премій переможцям конкурсу, які не є громадянами України. Врешті, творці проєкту погодилися передати українській музейній установі права на свій проєкт. До того ж — безоплатно.
Підписання угоди про передачу інтелектуальної власності відбулося наживо під час публічної трансляції між Берліном і Києвом.
У церемонії взяли участь Олександр Ткаченко — Міністр культури та інформаційної політики, Максим Ярмистий — перший заступник голови Українського інституту національної пам’яті, Ігор Пошивайло — генеральний директор Національного музею Революції Гідності, Ян Кляйгус і Йоганнес Кресснер — архітектори, автори проєкту.
Про що говорили при підписанні? Наводимо висловлювання учасників угоди прямою мовою.
Норберт Генсель — юрист, представник берлінського архтектурного бюро “Kleihues + Kleihues”:
Пишаємося, що своїм дизайном ми змогли зробити свій внесок у справу вшанування подій 2014 року у Києві. Це стало можливим лише завдяки відкритому, міжнародному конкурсу, у якому журі фокусувалося винятково на якості представлених робіт.
Вважаємо, що ми розробили вдалий концепт, і раді, що журі поділяють нашу думку. Проєкт нагадує про події Майдану як своїм виглядом — рампи, що ведуть догори, звідки можна роздивитися Майдан, — так і формально — нішами, які були створені за образом спонтанного народного меморіалу на алеї Героїв Небесної Сотні.
Для нас як архітекторів це було особливе завдання, адже перед нами не стояла мета задовольнити потреби приватного замовника. Ні, ми намагалися задовольнити потреби української нації, створити будівлю, яка допоможе посилити демократичні зусилля шляхом освіти та суспільного діалогу.
Правове поле України дозволяє лише два варіанти реалізації проєкту. Або фірма-переможець безпосередньо займається усіма роботами, або обирають генерального проєктувальника шляхом публічного тендеру. Ми зрозуміли, що фінансово ми не зможемо реалізувати проєкт своїми силами. Відповідно, ми планували скооперуватися з українською архітектурною компанією, де ми б виступали субпідрядником і займалися невеликою частиною робіт. Такий план був покликаний мінімізувати бюджетні витрати на нашу роботу. На жаль, така співпраця є неможливою за українськими законами. Реалізувати цей проєкт можливо лише за умови, якщо ми передамо авторські права українському проєктувальнику, обраного за публічним тендером.
Навіть якщо планування більше не входить в наші обов’язки з огляду на низку економічних і юридичних аспектів, ми будемо раді зробити свій внесок у спорудження музею. Ми хотіли би продовжувати ділитися своїм досвідом для планування та спорудження цього важливого проєкту.
Йоганнес Кресснер — співавтор проєкту “Штурм пагорба”, архітетор бюро “Kleihues + Kleihues”:
Музей сконструйоаний так, аби вписуватися в довколишній пейзаж. З музею на пагорбі видно Київ, особливо майдан Нещзалежності. В ньому відтворено багато ніш і колон. Можна бачити між ними різну частоту, чим заданий певний ритм. Будівля має внутрішню та зовнішню опоясувальні систему проходів. Вхід — на різних рівнях. На нижньому поверсі та на найвищому, на який можна дістатися ліфтом або пройшовши по зовнішній рампі.
На Революції Гідності протестувальники штурмували пагорб, і ми намагалися передати той настрій архітектурою. Вся форма музею символізує цей неймовірно важливий момент — штурмування.
Ігор Пошивайло — генеральний директор Національного музею Революції Гідності:
Ми йшли до цього дня 3 роки. Майже півтора року держава мала проблеми з виконанням фінансових зобов’язань перед учасниками конкурсу. На початку 2020 року виплачено премії, що дало поштовх подальшим перемовинам із переможцями. Тоді ми змушені були шукати вирішення через недосконале законодавство, зокрема про публічні закупівлі. Ще три роки перепони стояли при визначенні проектувальника проекту. Шляхів виходу було 5. Кожен із них мав свої загрози. Причина — що Україна досі живе за радянськими нормативами та стандартами. Нові закони не достатньо протестовані залеченням міжнародних партнерів до архітектурних проектів в Україні.
Що ми досягли та що в найближчому майбутньому? Від завтра Музей, який виконує функції служби замовника, може готувати відкриту закупівлю на визначення генерального проектувальника будівлі. Будемо планувати завдання на проєктування. На відкритих торгах очікуємо укладення договору на розроблення проєктно-кошторисної документації. Паралельно триватиме збір вихідних даних і технічних умов. Це теж складний процес. І сподіваємося після цього вийти на отримання висновків державної експертизи. Тоді запускаються відкриті закупівлі щодо генпідрядника й отримується дозвіл на проведення будівельних робіт.
Скільки треба часу на здійснення проєкту. Подібні музеї не будуються швидко. За сприятливих умов можемо за 5 років відкрити музей. Ми планували розпочати проєктування цього року, наступного закінчити і почати будівництво. Через 2 роки відкрити першу чергу музею, а 2026 року можна б було здати в експлуатацію весь музей.
Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України:
Відразу додам. Це строки — як зазвичай. Але оскільки 3 роки тривали переговори лише з приводу підписання угоди, будемо ставити амбітніші плани. Тим більше, кошти цього року на проєктні роботи для Музею закладені. Реалізація Музею, як на мене, затягнулася. З підписанням угоди ми стаємо на крок ближче до реалізації проєкту. Хочеться сказати: будівництво розпочинається!
Події Майдану мають надзвичайну історичну вагу, бо започаткували новий етап розвитку держави. Зробили неможливим повернення в пострадянське коло. Це — утвердження європейського вибору.
Максим Ярмистий — перший заступник голови Українського інституту національної пам’яті:
Революція Гідності засвідчила визначальне для українців прагнення свободи та права на гідність, європейський вектор руху, відкрила вікно можливостей для головних змін у країні, серед яких переосмислення минулого та подолання тоталітарного спадку. Крім того, вона пришвидшила розвиток громадянського суспільства. Тому розповісти про цю подію світові й осмислити її для самих себе та прийдешніх поколінь — головне завдання музею, що задумувався як національний Дім свободи. Бо всі революції на Майдані пронизує ідея вільного вибору. Унікальність музею — в об’єднавчій функції. Він може стати платформою для демократичних дискусій на складні теми. Інститут послідовно підтримує створення цього музею. Ми впевнені, що він стане найвідомішим і найвідвідуванішим в Україні.
В чому полягав колапс із просуванням будівництва Музею?
Переможець архітектурного конкурсу на проєкт Музею Революції Гідності визначений у жовтні 2018 року. Проте, українське законодавство — відкрите для участі іноземних суб'єктів в архітектурних конкурсах, та водночас недосконале в питаннях їхньої подальшої участі в роботі над цими проєктами. Зокрема, обов'язковою є участь у складі таких нерезидентів головного архітектора та головного інженера проєкту, сертифікованих в Україні. Це в свою чергу вимагає від нерезидентів відкривати представництва в Україні, що для поодиноких проєктів є недоцільним. Залучення ж нерезидентами до співпраці українських архітектурних бюро не відповідає законодавству України з питань публічних закупівель у частині, зокрема, переговорної процедури укладення договорів із переможцями архітектурних конкурсів. Це, серед іншого, стало причиною довготривалого пошуку шляхів для початку проєктування та будівництва Музею Революції Гідності. Досягнення згоди про безоплатну передачу Музею прав інтелектуальної власності на проєкт Музею Революції Гідності дозволяє розпочати роботу з відбору генерального проєктувальника та розробки проєктно-кошторисної документації, а згодом — братися за будівництво.
