Церкву святого Миколая в Мостищі будували майстри Свято-Почаївської Лаври

Днями громада села Мостища Калуської громади відзначила храмове свято та 150-річчя з часу заснування храму, інформують "Вікна".

З цієї нагоди у храмі відбулася Архиєрейська літургія. Присутній голова Калуської територіальної громади Андрій Найда привітав парафіян із святом та вручив грошовий сертифікат.

Вперше церква святого Миколая згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку) без дати побудови.

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740-1755 років сільська церква описується як нова дерев'яна, збудована парохом 1728 року за підтримки парохіян. Парохія налічувала 36 парохіян-господарів.

Староста Мостища Василь Булавинець змайстрував макет церкви із відходів від паркету

Нова, також дерев'яна церква, постала у 1870 році стараннями місцевого пароха. Первинні розписи в інтер'єрі церкви замальовані новими в 1930-х років.

У серпні 1916 року австрійська армія конфіскувала в мостищівській церкві 5 дзвонів діаметром 100, 58, 42, 35, 33 см, вагою 175, 92, 33, 23, 19 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.

У 1918 році з постанням ЗУНР парафіяни замовили нові 5 дзвонів у калуській ливарні братів Фельчинських. Однак з новою війною дзвони знову були забрані на військові потреби. Проте кмітливий селянин здогадався підмінити найбільшого дзвона малим шкільним, а захований дзвін після війни повернули на своє місце.

Після заборони УГКЦ в 1946 році о. Гнат Гункевич був репресований, а храм забрала Російська православна церква. Однак при ослабленні комуністичного режиму парафіяни села на загальних зборах у 1990 році проголосували за повернення до УГКЦ. Зараз церква є пам'яткою архітектури місцевого значення №775 в користуванні громади УГКЦ.

Збереглися стародруки XVI—XVII століть, зібрані за роки існування громади.

Первинні розписи в інтер’єрі церкви замальовані новими. У період 2014-2016 років зовні відремонтували.

Мостищенську церкву можна побачите в центрі населеного пункту, при дорозі, з півночі від цвинтаря. Вона, безперечно, вражає як розмірами так і формами. Вівтарем орієнтована до південного сходу. Цікаво, що її бабинець і вівтар мають зрізані кути, а нава — восьмибічна в плані, йдеться в книзі "Церкви Прикарпатського краю" Романа Процака.

По осі церкви до бабинця прибудований вузенький присінок, з півночі та півдня до вівтаря прибудовані маленькі ризниці.

Під опасанням стіни оббиті дерев'яною вагонкою. З заходу від церкви збереглася невелика дерев'яна триярусна дзвіниця (ймовірно, від попередньої церкви), пише Василь Слободян.