Виявлені біля станції “Академік Вернадський” рештки можуть належати синьому киту

На одному з островів району станції “Академік Вернадський”, що має назву Расмуссен, на пласкій терасі берега спочивають рештки великого морського створіння — кита.
Переглядів: 757
Зараз побачити синього кита дуже велика рідкість.

Скільки він там знаходиться — точно невідомо, але його пам'ятають ще зимівники першої української експедиції. Цікаво, що тут збереглися не тільки кістки, але й м’які тканини велетня.

Про це йдеться на Facebook-сторінці Національного антарктичного наукового центру, інформують "Вікна".

"Звісно, вченим завжди було цікаво з'ясувати, що ж це за кит та який його вік. Лише за зовнішнім виглядом кісток зробити точний висновок було неможливо. І от нарешті науковці наблизилися до розгадування цієї таємниці: під час сезону-2021 біологи відібрали зразки тканин, які найближчим часом будуть відправлені на дослідження. Радіовуглецевий аналіз дозволяє встановити вік тварини, а аналіз білків — її вид", — йдеться в повідомленні.

Але дослідники вже мають кілька припущень.

Перше щодо віку: це може бути викопний зразок кита — так званий субфосильний. Це значить, що кит помер дуже давно і, можливо, був похований під льодовиком. У такому разі цей зразок дозволить більше дізнатися про китів минулого, їхню генетику, зовнішній вигляд тощо. Якщо ж рештки відносно нові, то цей велетень може бути однією з жертв китобоїв, які активно орудували тут в першій половині ХХ ст.

Друга гіпотеза — щодо виду. За розмірами кісток можна припустити, що це рештки синього кита — найбільшої тварини на планеті, що значно перевищує навіть інших китів. Їхня довжина може сягати 33 м, а вага — 190 тонн.

Цей вид дуже сильно постраждав від масштабного китобійного промислу в минулому столітті, й зараз зустріти його — велика рідкість. Сьогодні сині кити "розпилені" на просторах Світового океану, а от в районі "Вернадського" науковці їх ще жодного разу не зустрічали. Якщо ж з’ясується, що скелет належить саме синьому киту, це дозволить вченим зробити висновки про його поширення в минулому вздовж берегів Антарктиди та уточнити шляхи міграції.