Колишній ДОТ-86 майже у центрі села. Унікальна оборонна споруда знаходиться у селі Серебрія, на горі, звідки добре видно не тільки Дністер, а й протилежний молдовський берег. Село розташоване поруч з Могилевом-Подільським. Підземелля відкрили для екскурсій. Найчастіше їх проводить місцевий житель, офіцер-прикордонник Сергій Кладько. Він є членом Міжнародної асоціації фортифікаторів України, детально вивчив історію оборонної споруди. Починаючи з 2004 року, працював в архівах. Має багато документальної інформації, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "20minut".
Після війни і дотепер споруда залишається без господаря.
На початку 90-х планували облаштувати сховище для цивільної оборони. Однак щось не склалося. Місцеві звозили сюди різні будівельні відходи. Непотребом майже повністю перекрили вхід у підземелля.
Мабуть, і надалі все залишалося у такому стані, як раніше, якби не активісти. Завдяки їм колишню цитадель перетворили на екскурсійний об’єкт.
З ініціативи згаданого Сергія Кладька у Серебрії створили ГО «Парус». Очолювати її доручили ініціатору. Заступниками у нього підприємець Ян Тягульський та завуч школи Ірина Мельник.
«Ми вивезли звідти гори сміття, — розповідає Ірина Мельник. — Коли добиралися до замуленої цементної підлоги, ставали у рядок і з рук у руки передавали наповнені відра. Бульдозером розчищали вхід у споруду. Вона вражає своїми розмірами. Навряд чи ще знайдеться такого плану підземний об’єкт, довжина якого понад 900 метрів. А кімнати які великі! Загалом їх тут нараховується 59. Басейн зберігся. Навіть облицювальна плитка не по відвалювалася. Є артезіанська свердловина, подивишся вниз — видно воду».
Документи свідчать, що цитадель збудували у 1938 році. До ювілейної дати, 80-річчя з часу її створення, ГО «Парус» організувало міжнародний фестиваль ре конструкторів.
За словами пані Мельник, до них у село з’їхалися ре конструктори не тільки з України. Були гості з низки країн Європи. Навколо цитаделі є майданчик, де вони розклали намети.
Фінансово ініціаторів заходи підтримала місцева рада, районна влада, надали кошти спонсори.
«Реконструктори з різних країн відтворили події минулої війни, і цим заходом ми уперше привернули увагу до колись занедбаної, але такої унікальної споруди, — каже Ірина Мельник. — Сподіваємося на подальшу підтримку наших планів перетворити підземелля у музейний об’єкт».
Ірина Мельник розповіла, що оборонну споруду у Серебрії бачила директор обласного краєзнавчого музею Катерина Висоцька. Вона схвально поставилася до ідеї дати їй друге життя. Особливо вразили масштаби підземелля: 59 кімнат, майже кілометр підземних лабіринтів із запасним виходом! Хіба такий бункер може не привертати увагу?
Їздили на велосипедах під землею
Колишній ДОТ-86 майже у центрі села. Звідси приблизно десять хвилин ходу до школи. Неспроста саме учні є тими, хто найчастіше буває у підземеллі. Один з них Станіслав Будяк входить до складу ГО «Парус». Прошу його розповісти, коли уперше побував у підземеллі, що бачив, які враження.
Хлопець каже, що перший раз заходив туди у третьому класі. Не сам, а разом зі старшокласниками. Зізнається, що боявся. Тоді вхід ще не був розчищений. Треба було назирці пробиратися у залишений отвір.
«Чув від дорослих, що там темно, що там літають кажани, і це правда, бо я їх особисто бачив, — розповідає Станіслав. — Але хіба це нас могло зупинити. Так само робили колись наші батьки і діди. В селі можете почути розповідь, як вони десь діставали трохи солярки, заправляли лампи і гайда у підземелля. Тепер потрапити простіше, вхід розчищений, до цементної підлоги добралися. Дехто з хлопців бере велосипеди і катається».
Прошу співрозмовника провести віртуальну екскурсію підземеллям. Він каже, що потрапити можна тільки через два входи. Два інші завалені. Весь час підземелля веде по нахилу вниз. Найнижча точка сягає глибини 20 метрів. Після входу приблизно через 20 метрів буде поворот направо. Але там тупик. Якщо йти далі, тоді починається розгалужена система коридорів, що вели колись до вогневих точок. Запитую, яка площа кімнат. Хлопець каже, дуже різна: від великих до малих. За його словами. Окремі кімнати дуже великі.
Що таке МЯУР
Підземну оборонну споруду будували в обстановці секретності, переважно вночі. Завершили роботи у 1938 році. Тоді по Дністру проходив державний кордон колишнього Союзу. Укріпоб’єкт мав стати однією з точок захисту кордону.
Цитадель мала у своєму складі електростанцію, свердловину для забезпечення водою, а також інші засоби для життя військових. Автономно могла існувати декілька тижнів.
На території села нараховується ще 20 захисних об’єктів. Але вони невеликі, як пояснюють місцеві, своєю формою нагадують бетонні «коробки». Розкидані уздовж берега, а також на пагорбі. Їх також називають ДОТами (довготривала оборонна чи вогнева точка — Авт.)
Такі оборонні споруди розташовані уздовж берега Дністра на лінії колишнього кордону. А це майже 200 км. Вони входили в лінію захисту під назвою Могилів-Подільсько-Ямпільський укріп район. Частіше називали скорочено — МЯУР. На цій ділянці кордону було створено майже 300 оборонних об’єктів.