Студентка опитала понад 60 бійців збройних сил ЗСУ. Робота, яку студентка виконувала під керівництвом викладачки кафедри медицини катастроф та військової медицини Мар’яни Максим’як, була представлена на секції «Військова медицина» і викликала жваве обговорення слухачів. Це не дивно, адже ця проблема є особливо актуальною у час, коли триває війна на Сході нашої країни з російським агресором. Бойові дії супроводжуються епідемією бойових травм, серед яких може мати місце «траншейна стопа», інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу ПНУ.
Аліна Андрейчук є волонтеркою, часто спілкується із бійцями, і з часом відзначила, що багато-хто з них не знає, що існує така недуга. Дівчина вирішила дослідити це глибше.
«Траншейна стопа» виникає внаслідок тривалого (від 3 до 5 діб) перебування бійців у надмірній вологості — напівзатоплених і заболочених окопах, бліндажах, на мокрому снігу, коли періоди тканинної гіпотермії чергуються з періодами короткочасного або неповного зігрівання.
«Траншейна стопа — це ворог, який діє тихо та підступно, — говорить Аліна Андрейчук. — Саме мокре взуття, окопи, сирість, обмеження рухів, відсутність змінного сухого взуття можуть призвести до важких ускладнень, навіть до вологої гангрени і ампутації кінцівки. Тому це питання зараз є досить важливим, враховуючи сезонність, позиційний характер нинішніх бойових дій».
Для свого дослідження студентка створила спеціальну Google-форму і провела опитування понад 60 бійців одного з підрозділів Збройних сил України. Отримані результати опрацювала в програмі Excel.
На жаль, результати виявилися невтішними. понад 70 відсотків бійців не знають і не чули про таке захворювання, як траншейна стопа. При цьому майже всі перебували в умовах високого ризику отримати цю недугу. 85% бійців у своїх відповідях зазначили перші прояви цього захворювання, а саме відчуття слабкості в пальцях стоп, зниження їх чутливості, блідість, спонтанний біль та поколювання в стопах. Частина бійців відзначили вже серйозніші прояви локального переохолодження — синюшність, набряки, які не зникали після зігрівання та пухирі. Це свідчить про більш виражену симптоматику хвороби і навіть можливі ризики виникнення гангренозних змін.
Аліна Андрейчук переконана, що найкращою боротьбою з «траншейною стопою» є профілактична і просвітницька робота.
«Треба проводити санітарно-просвітницьку роботу серед військовослужбовців безпосередньо у військових частинах, в тому числі і щодо профілактики «траншейної стопи», — каже Аліна. — До прикладу, на опорних пунктах можна облаштувати місця для сушки взуття та уніформи при несприятливих погодних умовах. Необхідно мати резерв сухого змінного взуття на холодно-дощовий період року. Військовим медикам, в залежності від тактичної ситуації, необхідно проводити додаткові огляди бійців при несприятливих сезонних погодних умовах».
Нині дівчина розробляє спеціальний інформаційний буклет. Його можна буде поширити серед бійців ЗСУ, щоб попередити розвиток цієї підступної недуги.
