Серце "додзьо" – молитовна кімната з вівтарем. Фото: Андрій Тараненко На ньому потерта коричнева шкіряна куртка і щось на зразок трикотажної шапки-біні, як у Жака-Іва Кусто або доглядача маяка. Худий, скоріше, навіть крихкий, ідетьсяв репортажі Андрія Тараненка на "Українській правді".
— Тут раніше стояла розвалена гуцульська хата, – каже Сергій. –Полагодити її було неможливо, а тому, купивши цю ділянку, ми розібрали руїни і на їхньому місці звели новий будинок.
Сергій Філоненко народився в Донецькій області, в селі Нижня Кринка, яке колись було козацької заставою, а пізніше прославилося як місце народження Олександра Ханжонкова, одного з піонерів європейського кінематографа.
Філоненка також можна назвати одним з піонерів, тільки буддизму в Україні. Помандрувавши світом, подивившись на його світлі і темні сторони, неодноразово спробувавши змінити хід подій на краще, Сергій опинився в Карпатах і навіть встиг стати тут своїм серед чужих.
– Скоріше, монастирем,– відповідає Сергій. –Якщо є монахи, відповідно, монастир. Але ми називаємо його "додзьо" – "місцем Шляху". "Дзьо" – це "місце", а "до", тобто "дао" – "шлях". Ви не проти, якщо перед бесідою, я прочитаю коротку молитву?
Вчитель Сергія Філоненка — Дзюнсей Терасава, буддійський монах з Японії, який належить до Ордену Ніппонздан Мьоходзі.
У пошуках відповідей на духовні питання Терасава підіймався на схили Дхаулагирі в Гімалаях, практикував семиденне сухе голодування на могилі Карла Маркса на лондонському кладовищі Хайгейт, будував Пагоду Миру в англійському місті Мілтон Кінсі, перед якою потім з молитвою про мир спалив фалангу свого вказівного пальця, вручав святі мощі Будди Михайлу Горбачову в Кремлі, люто критикував Путіна, за що вже багато років вважається в Росії персоною нон грата.
— ...наша громада мешкала прямо в центрі міста, –каже Сергій.– У Донецьку ми на той час вже почали будувати храм, а під Луганськом на березі Сіверського Донця – велику "ступу" (ритуальне буддистське спорудження–УП).Іноді я думаю, що, можливо, якби ми встигли закінчити будівництво, це якось захистило б країну. Але ми не встигли.
Буддистська практика семиденного голодування, що традиційно проходить в грудні, у Сергія з іншими ченцями Ніппонздан Мьоходзі збіглася у 2013 році з подіями Євромайдану. Вони весь час перебували серед наметів і барикад. А молитися ходили на Володимирську гірку.
– Потім ми провели проукраїнський марш у захопленому сепаратистами Донецьку. Найняли автобус, висунулися з київського Майдану і поїхали через півкраїни – Канів, Черкаси, Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Одеса, Херсон... А потім і у Донецьк. Ми були учасниками тієї проукраїнської демонстрації, коли порізали активістів. Разом з нами були учні Дзюнсея Терасаві з Індії та Непалу.
Зрозуміло, що після чітко заявленої проукраїнської позиції, залишатися буддистам на окупованих територіях вже було неможливо. Вони були змушені покинути ті краї. Але при цьому Сергій не відчуває ненависті до тих, хто забрав "його Донбас" і мрії про зведення храму. Він не називає їх ворогами, а відноситься до них як дерматолог до хворих на псоріаз, що не бажають виліковуватися.
— Вчитель сказав, що потрібно знайти два місця – одне десь на Дніпрі, священній річці, а інше в Карпатах.
Спочатку ми купили будинок в селі під Черкасами, а потім я цілий рік жив у Львові, знімаючи квартири, і робив вилазки до Карпат.
Приїхав вчитель, поїздив з нами і каже – шукайте на відрізку від Ворохти до Верховини.
Якось ми з ним їхали в черговий раз, і тут на Кривопільському перевалі перед нашою автівкою на дорогу вибіг великий олень. Вчитель каже: "Це знак. Дух тутешніх гір вказує нам місце. Шукайте біля перевалу".
Так ми і знайшли це місце на Маковиці. Спочатку приїхали, подивилися на цей косогор, що продувається всіма вітрами, і поїхали – не сподобалося. А на наступний день повернулися. Карма.
Більше про Сергія Філоненка — в публікації "Садок вишневий коло додзьо. Як буддист з Донецька змінив донбаські степи на карпатські гори" на "Українській правді".
