На батьківщині блаженного Симеона Лукача відбудеться проща вірних Архієпархії УГКЦ

В цьому році проща відбудеться з нагоди 20-ліття проголошення блаженними українських новомучеників.
Переглядів: 1016
У червні 2001 року Папа Іван Павло ІІ проголосив єпископа Симеона (Лукача) блаженним

Наступного тижня, 19-20 червня, у Центрі паломница «Симеон Лукач», що в селі Старуні на Богородчанщині, відбудеться традиційна проща вірних Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. Її очолить Митрополит Володимир Війтишин, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Протягом двох днів вірні матимуть змогу перебувати в родинному селі блаженного священномученика УГКЦ Владики Симеона Лукача. Саме у Старуні народився, жив та служив світоч нашої Церкви.

19 червня (субота)

  • 18:00 — Зустріч паломників у с. Старуня, реєстрація
  • 19:00 — Велика Вечірня з Литією, виніс ікони бл. Симеона під час Литії, обхід довкола церкви
  • 20:00 — Розповідь про блаженного Симеона та підпілля УГКЦ (проповідник - о. Микола Григорук)
  • 20:45 — Хресна Дорога «Блаженного Симеона», похід зі свічками.
  • 21:45 — Молебень до Святого Духа в каплиці. Наука про дари Святого Духа, презентація книги (проповідник - о. Володимир Містерман)
  • 22:30 — Молебень до блаженного Симеона, благословення мощами
  • 23:30 — Мистецько-євангелізаційна програма за участі о. Олексія Саранчука та Заслужених артистів України Світлани Весни і Володимира Куртяка

20 червня (неділя)

  • 09:00 — Велика Утреня
  • 09:50 — Зустріч Митрополита Володимира
  • 10:00 — Освячення води на джерелі Матері Божої Неустанної Помочі
  • 10:15 — Освячення каплиці Пресвятої Родини
  • 10:30 — Архієрейська Божественна Літургія
  • 12:00 — Освячення релігійної крамниці

Участь у прощі можна буде взяти і в режимі онлайн за посиланнями: YouTube і Facebook

Прохання про молитву можна записувати у коментарях під відеотрансляцією.

Присутніх просять дотримуватися всіх карантинних вимог: мати захисні медичні маски та зберігати соціальну дистанцію.

Довідка. Народився Симеон Лукач 7 липня 1893 року в селі Старуня, Солотвинського району, Станіславівської (нині Івано-Франківська) області. Допитливий селянський син мав величезний нахил до науки. Ще коли навчався в школі в рідному селі, а згодом — в Богородчанах, два роки навчання зарахували за три. В Коломийській гімназії вчився так добре, що завоювував популярність як репетитор, і завдяки репертиторству міг самостійно оплатити навчання. А навчаючись у духовній семінарії, куди вступив 1913 року, став зразком молитовності. Щоправда, через Першу світову війну навчання у семінарії вдалося закінчити лише 1919 року.

Згодом, коли був уже священиком в с. Лядське Шляхоцьке біля Тлумача (сучасна Івано-Франківщина), Симеона Лукача в грудні 1920 року призначили викладачем в рідній Станіславівській духовній семінарії, де працював до квітня 1945 р.. На той час у семінарії був високий рівень викладацького складу. Серед викладачів тільки о. Симеон Лукач, який викладав моральне богослів’я та був духівником, не був доктором наук. Його лекції, спосіб життя, проповіді стали справжнім зразком священичого ідеалу. Отця Симеона потай від нього називали «магістром моральності».

Відчуваючи небезпеку для УГКЦ, перед своїм арештом блаженний єпископ Григорій (Хомишин) весною 1945 року таємно висвятив о. Симеона та ще двох осіб на єпископів. Оскільки свячення були повністю таємні, енкаведисти не знали про них і не заарештували нових єпископів одразу.

Владика Симеон (Лукач) став одним з найактивніших керівників підпілля УГКЦ.

Переслідуваний владою, владика Симеон перебрався до рідного села, де жив у брата Василя до кінця лютого 1949 року. Не припиняв виконувати священичих обов’язків, душпастирювати. В Старуні відправляв Службу Божу спочатку в церкві, а пізніше — підпільно у своєму помешканні. В лютому 1949 року його викликали в сільську раду, погрожуючи виселенням із села. Тимчасово владики переїхав до Надвірної.

Саме там за активну священичу працю та відмову перейти на «державне» православ’я його і заарештували працівники НКВД в жовтні 1949 року. Репресивна машина квапилася ізолювати небезпечного провідника якнайшвидше, не встигаючи навіть вчасно підготувати юридичну санкцію на арешт: ордер видали пізніше.

У постанові про арешт від 27 жовтня 1949 року Симеону Лукачу інкримінували: «Після вигнання окупантів, будучи активним прибічником Ватикану, у 1945-1946 рр. в період возз’єднання Греко-Католицької Церкви з Російською Православною Церквою, виступив проти возз’єднання і перейшов на нелегальне становище». 30 грудня 1949 року термін слідства продовжили, мотивувавши це тим, що в «останній час отримано дані, які свідчать про те, що Лукач Семен, будучи прихильником Ватикану, був нелегальним єпископом Греко-Католицької Церкви в Станиславівській області і керував антирадянською діяльністю, яка здійснювалася уніатським підпіллям».

Слідча справа № 7115 — приклад надзвичайного духовного подвигу владики Симеона (Лукача). На допитах він зізнався в душпастирській праці, але категорично відмовився назвати імена членів катакомбної Церкви.

Засуджений на початку 1950 року на 10 років. Попри слабке здоров’я його скерували на непосильну роботу в табори Красноярського краю. Працював на лісоповалі. Витримав, щоб після звільнення 11 лютого 1955 року знову взятися за роботу – працю священика з щоденним служінням Богові й людям. Не став підліковуватись чи «сидіти тихо», як йому пропонували. Як інтелектуал, писав книгу «Ложні пророки». Таємно проводив навчання для майбутніх священиків… І їхав чи йшов всюди, де на нього чекали вірні.

Вдруге був заарештований у липні 1962 року. Після обшуку і конфіскації всіх речей, владику Симеона відіслали в тюрму до Івано-Франківська.

Справу владики Лукача об’єднали зі справою іншого підпільного єпископа УГКЦ, яких свого часу разом хіротонізували, — Івана (Слезюка) (на сьогодні мощі обидвох єпископів виставлені для вшанування в крипті греко-католицького собору в Івано-Франківську — Авт.). 22-23 жовтня 1962 в Станіславові (Івано-Франківську) відбувся судовий процес у справі Лукача і Слезюка, що перетворився на показову пропаганду атеїзму. Вочевидь, він був спеціально приурочений до початку II Ватиканського собору в Римі, щоб показати всьому світові, що з Греко-Католицькою Церквою в Україні покінчено.

69-літньому єпископові Симеону інкримінували: «Підсудний Лукач разом з керівництвом нелегальною діяльністю уніатськими священиками на Станіславівщині складав рукописи релігійного характеру та розповсюджував їх серед уніатських священиків, віруючих і монахів з метою поширення католицизму, чого і не заперечував на судовому засіданні». Причина присуду сформульована так: «…Як небезпека вчиненого злочину, так і нерозкаяність після першого засуду — заявив, що залишається на тих же позиціях». Присуд на підставі ст.209 ч.1 КК УРСР позбавляв єпископа волі на 5 років. Навіть судді були вражені силою волі цієї хворої, але незламної людини.

Ув’язнення єпископ Симеон (Лукач) відбував у Станіславівській тюрмі. У в’язниці владика важко захворів. Тюремні лікарі визначили, що це астма. Насправді ж, це був туберкульоз легень.

У березні 1964 року через критичний стан здоров’я тюремники привезли владику Симеона помирати в рідне село Старуня. Незважаючи на важку хворобу, єпископ виконував свої священичі обов’язки: щодня служив Літургію, сповідав людей, суворо дотримувався посту.

А 22 серпня 1964 року помер в селі Старуня, де й похований.

У червні 2001 року Папа Іван Павло ІІ проголосив єпископа Симеона (Лукача) блаженним.

2003 року затверджена і освячена ікона блаженного Симеона в м. Надвірна.