Місто Галич річкою ділиться на три частини, кожна з яких має свою церкву Місто Галич відоме, перш за все, як столиця Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинської держави. Згідно з археологічними даними, літописне місто Галич виникло на зламі ІХ-Х ст. в межиріччі Лукви, Лімниці та Дністра, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Найбільшого піднесення Галич досяг за часів князя Ярослава Осмомисла (1153-1187), оспіваного в «Слові о полку Ігоревім». 1367 року Галич отримав магдебурзьке право. Сьогодні Галич — центр Галицької міської громади Івано-Франківської області з населенням близько 6300 осіб.
Для галичан приїзд Блаженнішого Святослава — це знакова подія. За географічним розташуванням місто ділиться на три частини: «Галич за рікою», «Галич центр», «Галич гора». Кожна частина має свою церкву.
Колись у Галичі за рікою був збудований храм святого великомученика Дмитрія, де служив о. Корнилій Левицький, рідний брат Митрополита Михайла Левицького. Правдоподібно, що його у 1831 році освячував Митрополит Львівський і Галицький Михайло Левицький. Він також брав участь у будівництві святині, був меценатом.
Як стверджують історики, церкву Різдва Христового у центрі міста почали будувати у ХІV cт. Вона навіть у радянський час була діючою, охоронялась як пам’ятка архітектури. Церква вважалася катедрою Галицьких Митрополитів. У 1936 році автор наукових та археологічних досліджень Галича Ярослав Пастернак розкрив фундамент Успенського собору на Крилоській горі. Тоді стало зрозуміло, що катедра була там.
У 1904-1906 роках святиня в Галичі зазнала великої реставрації. Її освятив праведний Митрополит Андрей Шептицький. В даний час її знову реставрують. Мозаїку виготовляє о. Євген Андрухів разом зі своєю командою з мозаїчної школи «Травертин». Новий іконостас виготовлений із каменю пісковика, зроблений майстром вручну.
У Першу світову війну в Галичі були великі бої. Через цілу стіну храму Різдва Христового пройшов величезний снаряд. Він не зірвався. Наші предки підв’язали той снаряд, і дотепер він зберігається біля нашої святині. В 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Першу літургію після 1946 р. вже у греко-католицькому храмі відправив о. Петро Дутчак із с. Комарів. А 14 квітня 1991 р. церкву Різдва Христового відвідав предстоятель УГКЦ, Верховний архієпископ Львівський, митрополит Галицький, Єпископ Кам’янецький, кардинал Мирослав Любачівський.
До речі, в Галичі є вулиця, названа на честь Блаженнішого Любомира Гузара. Його дідусь (Лев Гузар (1858-1923) — нотаріус, просвітянин, комісар Галицької округи ЗУНР — працював у цьому місті і тут похований. Неодноразово під час проїзду через Галич Блаженніший Любомир Гузар відвідував могилу свого дідуся.
До 2013 р. у галицькому храмі служив о. Василь Завірач. Від того часу і донині парохом та деканом є Ігор Броновський. Він завжди нагадує своїм вірним про важкі роки підпілля, коли священникам доводилось таємно проводити Літургії, ховаючись від переслідувань.
Отож, мешканці Галича вирішили, що святиню Блаженних священномучеників Станіславівських Івана Слезюка, Григорія Хомишина, Симеона Лукача, яку спорудили за чотири роки, також має освятити Патріарх. З благословення Митрополита Володимира Війтишина галичани запросили Блаженнішого Святослава освятити новозбудований храм. І він люб’язно погодився приїхати. Отож, Галич і галичани чекають на приїзд Патріарха 31 липня.
«Коли ми почали формувати парафію, було багато думок, де саме спорудити храм. І вибрали найкраще місце: у центрі Галич-гори, попри дорогу, яка веде на Івано-Франківськ та Львів. Вона єднає західний і східний регіони з центральним. А Боже провидіння в тому, що коли починали будівництво, то не мали ні коштів, ні парафії. За чотири роки ми ввійшли до храму. Єпископ дозволив нам служити у ще не освяченій церкві. Це для нас дуже знаково. Ми щиро вдячні меценатам. Особлива подяка сотрудникам о. Володимиру Кузюку та о. Володимиру Палію, ексголові міста п. Оресту Тарачику та мирянам Мартіні й Михайлу Дроздам і всім парафіянам Галич-гори. Нехай Господь віддячить сторицею усім причетним для будівництва. Увесь час ми відчували Господню допомогу і Боже благословення, коли розпочали цю святу справу», — розповів о. Ігор Броновський, декан Галицький.
У неділю, 25 липня, відбудеться перенесення мощей блаженних Івана Слезюка та Симеона Лукача з храму Різдва Христового до храму Блаженних священномучеників Станіславівських.
