Учасники підйому — діти із вадами зору, слуху, із синдромом Дауна та розладом спектру аутизму, ДЦП Підйом організували громадські організації "Подаруй життя" та "Рій мрій". Про те, як готувалися до встановлення рекорду, труднощі під час сходження на вершину, а також про нові плани, розповів Суспільному керівник ГО "Рій мрій" Ярослав Грибіник.
Учасники підйому — діти із вадами зору, слуху, із синдромом Дауна та розладом спектру аутизму, ДЦП. Вік дітей — від 4 до 16 років. Аби вони змогли піднятися на найвищу точку України, кожній дитині допомагали двоє дорослих. Маршрут підйому перевіряли заздалегідь та робили усе, аби похід у гори видався легшим.
"Ми робили пробний підйом, перевіряли маршрути, траса була хороша, а от за три дні перед тим випали дощі. Ми не могли перенести подію, бо вже було все організовано, куплені квитки, адже частина людей їхала з Києва, з інших областей. Під час підйому ми розбили учасників на групи. За кожною групою були розподілені медики, волонтери, все було добре", — розповів про сходження Ярослав Грибіник.
Ідея підняти дітей з інвалідністю у гори належить Сергію Бондаренку, спеціалісту з реабілітації особливих дітей, який очолює ГО "Подаруй життя". Чоловік щороку проводить літні інтенсиви у селі Яблуниця, що на Франківщині.
Вперше такий пробний підйом зробили у 2019 році. Підйом відбувався і минулого року, однак дітей було втричі менше. А цьогоріч вирішили встановити національний рекорд. Раніше на Говерлу підіймалися поодинокі українські мандрівники, які мають інвалідність.
Почали сходження близько 9.30 ранку. І спустилися о 18-йгодині, хоча планували раніше.
"Коли виходиш на трасу, бачиш яка вона складна, там є відрізки, де не можна йти по двоє, а лише по одному. І слизько, і глина. Діти хвилювалися, дехто панікував, було важко, але всі підтримували один одного", – розповідає Ярослав.
Про емоції після сходження на вершину Ярослав Грибіник каже:
"Коли вийшли на Говерлу, діти можливо не всі до кінця розуміли, що відбулося. Для декого був шквал емоцій. Це залежало від того, як батьки їх налаштували. Але, як мені здалося, більше глибокі емоції отримали батьки. Особливо, коли ми спустилися. Коли люди були внизу, вони плакали, дякували волонтерам, хлопцям спортсменам з Київської області, які несли дітей із діагнозом ДЦП на собі", — каже Ярослав Грибіник.
У майбутньому волонтери планують залучити до схожих підйомів на вершини дітей із вагою понад 40 кілограмів, які не можуть пересуватися самостійно.
