Роландові Бревку — 57 років, із яких пів століття тісно пов’язано із музикою У складі гурту — відомі калуські музиканти, серед яких і барабанщик Роланд Бревко. Для нього цей благодійний виступ був особливим, адже він добре знає, що таке онкологія і яких коштів вимагає її лікування.
— Ще два роки тому я думав, що життя закінчилося, — розповів «Вікнам» Роланд Бревко. — Лікарі мені поставили діагноз «рак прямої кишки 2-ої стадії». Спочатку, скажу чесно, впав у тупу депресію: почав пити, курити... Але це мені ні на грам не допомогло, ще й погіршило ситуацію. Але якогось дня, побачивши, яких покалічених молодих хлопців привозять із зони АТО, які ще зовсім маленькі діти потрапляють з онкологією у лікарню і відчайдушно борються з хворобою, я зрозумів: досить киснути, треба братися за розум.
Допомагали Роланду, як то кажуть, усім миром. Колеги-музиканти першими взялися до справи, організувавши у Калуші благодійний рок-марафон та зібравши перших 18 тисяч гривень та відкривши рахунок у банку для збору благодійних внесків на лікування.
— І пішло-поїхало. Я й сам не сподівався, що насправді маю таку потужну підтримку не лише друзів, родини, але й звичайних людей, які збирали для мене ці гроші. Висловлюю всмі щиру вдячність! Перед операцією мій товариш по гурту DREZZYNA Олег Литвинський замовив службу у церкві і всі молилися за моє одужання. І я навернувся до молитви, бо в такі моменти якось підсилюється потреба спілкування з Богом. Далі ті всі поїздки до онкодиспансеру, хіміотерапії, реабілітація… Усе це вимагало не лише великих фінансових затрат, але, насамперед, віри в себе і в свої сили. На щастя, в мене оптимістичний характер і навіть на лікарняному ліжку я малював у голові нові музичні проекти. Також думав про те, що от як тільки випишуть — обов’язково з’їжджу на рибалку.
Роландові Бревку — 57 років, із яких пів століття тісно пов’язано із музикою. Уся його родина була співучою. Роман Бревко співав у гуртах «Арніка» та у «Ватрі».
— Тому я сам захотів бути музикантом, — згадує Роланд. — Спочатку музична школа, потім Дрогобицьке музучилище по класу ударних інструментів, де активно брався за всі виступи і у вокальних ансамблях, і у диксилендах, визначивши для себе основним джазовий напрямок. Коли повернувся додому, пішов працювати викладачем нашої музичної школи по класу акордеону та ударних інструментів. Далі — армія. Спочатку потрапив у війська ППО, та згодом після прослуховування мене перевели до складу ансамблю пісні і танцю Прикарпатського воєнного округу у Львові. За час служби ми дали 36 концертів в Афганістані, я вже не кажу про гастролі усією територією колишнього Союзу.
Після демобілізації Роланд Бревко знову повернувся до викладацької роботи, але оскільки на той час він уже мав сім’ю, у нього підростали троє дітей, тож, думав про більші заробітки. Зранку проводив музичні заняття у дитсадку, вдень — у музичній школі, а вечорами грав у ресторанах «Ільмень» та «Веселка». Це була музика для заробітку. А от музикою для душі був джаз. І не дивно, що коли брати Мирослав та Олег Левицькі створювали проєкт «Брати блюзу», першим барабанщиком гурту був саме Роланд Бревко.
Наприкінці дев’яностих, коли тотальне безгрошів’я охопило багатьох, Роланд поїхав на заробітки у Чехію. Так на довгих 15 років розлучився із музикою.
— Якось у Празі випадково зустрів свого давнього друга і колегу по «Голубих кристалах» та по ресторанних «бендах» Віктора Шпоріна, який зараз живе у Німеччині, — згадує Роланд. – Я показував йому місто, ми довго балакали, згадували Калуш, нашу молодість. І він мені розповів, що також донедавна працював на заводі, збирав комп’ютери, доки не зрозумів, що без музики життя якесь невеселе. І порадив мені також взятися за інструмент. Так я по-новому освоїв гітару, згадав свої барабани, і коли повернувся з Чехії додому, відразу ж взявся втілювати давню мрію в життя.
Так у Калуші і з’явилася DREZZYNA, яка грає хороший хард-рок. Ав палаці культури «Юність» музиканти створили гурт «RetroLab» і Роланд Бревко з радістю відгукнувся на пропозицію Ігоря Бандури взяти участь у цьому проекті. Репертуар складається здебільшого із шлюзових та джазових композицій.
Роланд Бревко запевняє, що перший посткарантинний виступ «RetroLab» — це тільки початок. Музиканти планують і надалі проводити благодійні концерти:
— Допомагати людям у потребі, а особливо дітям, — це благородна справа. Я прекрасно це розумію і знаю, що завжди треба вірити у краще, не здаватися, не опускати рук. Завжди треба пам’ятати , що як би тобі не було погано у житті, є люди, яким набагато гірше, ніж тобі. Тому їм треба хоча й трошки, в міру можливостей, але допомогти обов’язково!
Ігор МУДРИК, журналіст
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор