Тетяна Кіт: Олімпіада — мета кожного спортсмена, інакше немає змісту в щоденних тренуваннях

До початку змагань борців на Олімпіаді в Токіо залишились лічені дні. Калуську школу вільної боротьби 5 серпня представить Тетяна Кіт.
Переглядів: 1632
Це вже не перша олімпіада спортсменки.

Дата та місце народження: 1 вересня 1994 року, м. Калуш, Івано-Франківська обл..

Освіта: Львівський фаховий колледж спорту,  Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Спортивне товариство: Спартак

Найбільші здобутки: Чемпіонат Європи 2016,  2019 — срібло, Чемпіонат світу U23 2017 — бронза, Чемпіонат Європи U23 2017 — золото, Чемпіонат світу 2015 — бронза

Життєве кредо: Закон трьох Н: Немає нічого неможливого!

Тетяна Кіт розповіла пресслужбі Асоціації спортивної боротьи України про свій шлях у боротьбі:

Шлях до борцівського килима. Боротьбою спершу почав займатися мій старший брат і я з татом приходила в зал подивитися, як він займається. В дитинстві брат був для мене взірцем і в десять років я також записалася в секцію боротьби. До того я пробувала себе у спортивній гімнастиці, але це було тимчасове захоплення.

Спершу мені просто подобалось ходити на тренування, подобалися люди в залі. Але тоді я ще не усвідомлювала заради чого працюю, це було раджше у власне задоволення. А потім якось непомітно все змінилося, почала їздити на змагання. Добре памятаю першу золоту медаль, тоді я перемогла значно досвіченішу суперницю. Мене дуже надихала змагальна атмосфера, медалі і з часом я зрозуміла, що боротьба це справді надовго.

Наставники. Моїм першим наставником був заслужений тренер Микола Пукіш. Я займалася в нього чотири роки до того часу, поки не вступила до Львова. Але ми і зараз підтримуємо зв’язок, коли я приїжджаю в гості до батьків то приходжу до нього в зал на тренування. Він мене завжди підтримує, радіє моїм успіхам.

У Львові мені пощастило потрапити до одного з кращих тренерів — Олега Сазонова. На жаль, у 2014-му Олега Павловича не стало. Ми перейшли до також  до відомого тренера Ореста Скобельського. До нас на тренування приходив Андрій Стадник з дружиною, а десь у 16-17-му році ми з деякими дівчатами перейшли до нього в групу. Андрій Володимирович суворий тренер, в нього не прорачкуєш, на кожному тренуванні потрібно викладатись на максимум, але всі розуміють, що інакше результату не досягнеш. В нього дуже цікаві тренування, він завжди намагається зробити тренування більш різноплановими.

У Львові дуже висока внутрішня конкуренція, в коледж поступають з усієї Західної України, плюс тут працюють чудові фахівці, напевно тому львівські дівчата показують хороші результати. Насправді формула успіху проста: професіоналізм тренерів та великий котел перспективних борчинь.

В національній збірній в нас також дуже висока конкуренція, в кожній вазі є декілька титулованих борчинь і так ми ростемо одна на одній та під наглядом найкращих фахівців. Про нас дуже піклується керівництво Асоціації вільної боротьби України, також ми відчуваємо підтримку партнерів АВБУ — ТМ Лімо та ТМ Карпатська Джерельна. Завдяки Міністерству молоді та спорту в нас є регулярні збори в різних куточках країни, в Карпатах, на морі, під Києвом. Я вдячна всім, хто працює на команду заради результату, ми завжди відчуваємо вашу підтримку та турботу.

Олімпіада. Щиро кажучи, коли в дитинстві дивилась Олімпіаду, то не уявляла, що це справді реально потрапити туди. Але з віком, приходив досвід та розуміння, що Олімпіада — це мета для кожного спортсмена, інакше немає змісту в щоденних тренуваннях.

Я їздила запасною в Ріо в 2016 році і тоді усвідомила, що все можливо. Гадаю, цей досвід мені стане в пригоді, я вже відчувала цю атмосферу і морально готова до боротьби. Настрій бойовий, ми пройшли хороші збори, тому фізично і технічно також готова.