До книги Тараса Ващука увійшли 30 історій різних людей У коментарі «Вікнам» письменник зазначив, що це друга прозова книга у його творчому доробку, в якій ідеться про життя українців в арабському світі.
— Це художні історії, які мене найбільше вразили, дуже багато з них карколомні. Дубаї — це такий собі Вавилон сучасності, де збирається весь світ, де люди змагаються за місцем під сонцем і українці не виключенням. Десь всі ці проблеми, які ставалися відобразилися в моїх історіях.
Книга складається з трьох розділів і містить 30 історій про неприкаяних людей, приблуд, відірваних від батьківщини, людей, котрих саме й об'єднує ота відірваність, робить хоч трішки зрозумілішими одне одному, подеколи аж взаємозалежними.
Під час презентації Тарас Ващук розповів, що в Дубаї його занесло не зовсім від хорошого життя. Спершу він працював на Закарпатті журналістом, де зіштовхнувся з несправедливістю та нерозумінням. Неправду побачив і в одному із закарпатських вишів, де викладав. Автор зізнався, що керівництво роздавало списки студентів, яким треба поставити оцінку і в кого взяти хабар. Відтак Тарас Ващук звільнився з роботи і підписав контракт на роботу в duty free найбільшого в світі аеропорту, де працював касиром. Згодом здобув підвищення і став представником Calvin Klein в аеропорту Дубай. Автор з радістю пригадує цю роботу, адже каже, що йому платили, за те, що він був позитивний і радісний. Коментував і футбольні матчі, створював хостели для українців та працював вчителем англійської мови.
Зараз Тарас Ващук працює в офісі однієї із найбільших авіаліній світу, зокрема, займається комерційними вантажами.
Письменник охарактеризував Дубаї з двох боків. З одного, це "місто гріха, сором мусульманського світу", з іншого — місце, де панує закон і жорсткі правила. У свою чергу, українці стають у цьому Вавилоні перед різними моральними дилемами. І в більшості змінюються все ж у кращий бік, хоча не завжди.
— Дубаї як м’ясорубка, яка тебе перемелює залежно від того, як ти себе поводиш. І тоді вийде або хороший фарш, або щось погане. Якщо виходить не фарш, тоді людей це місто ламає, їм зриває дах від вседозволеності, грошей. Людей, які ніколи не мали грошей, вибиває з колії і вони починають неадекватно реагувати на реальність, — розповів письменник.
Спілкуючись і спостерігаючи за людьми різних національностей в ОАЕ, Тарас Ващук зауважив, що на словах українці живуть найгірше за всіх, а їхньому бідканню немає меж. Однак насправді не так все погано:
— Ми живемо у прекрасних умовах. Тут люди по 7 км ідуть за нечистою водою, де малярійні палички та різні мікроби. Ви собі не уявляєте, на які гидотні вчинки йдуть люди, щоб просто вижити.
Порівнюючи європейця і українця, Тарас Ващук каже, що часто українець може бути набагато кращим. Однак європеєць завжди розслаблений, в той час як в українця мізки "заточені" на виживання.
— Наш коефіцієнт корисної дії йде на виживання, а у європейців на креатив, винаходи, покращення житла, умов, думки про екологію, заняття громадською діяльністю, благодійністю, тощо. Українці заточені під кризу, тому завжди у будь-якій ситуації виживуть, — вважає Тарас Ващук.
