У Кадобні відзначили 99-річну Марту Василів та 1-місячного Назарія Величковського

Цього року громада Кадобни творила день пам’яті про гіркі події 1951-го вперше в складі новоствореної Брошнів-Осадської ТГ (селище Брошнів-Осада, села Брошнів, Кадобна, Креховичі і Раків).
Переглядів: 1816
Село Кадобна – не просто місце на карті Прикарпаття, а національно свідома громада Калущини

Для жителів Кадобни цей день є датою скорботи й суму, а водночас торжества й перемоги, зазначив голова Брошнів-Осадської територіальної громади Тарас Манорик:

"Розумію той біль, який пережили кадобнянські родини у липні 1951 року, коли їх під грифом «добровільно» насильно виселили у чужі краї, — так комуністично-сталінська система руйнувала і людські душі, і людські долі. Людей вивозили в жахливих умовах — зі сльозами горя й розпачу, дозволяючи ґаздам взяти з собою тільки найнеобхідніше з пожитків. Кадобняни не знали, що чекає їх на чужих стежках, — чи виживуть, чи ще повернуться колись у рідну Кадобну. Та Бог почув людські молитви і благання. Село відродилося, ожило і розквітло у нових іменах".

Культурно-мистецький колорит відзначення дня пам’яті головно творили жителі Кадобни і Брошнева-Осади. Зі словами громадянського неспокою й гіркоти, а також поваги до своїх земляків звернулася уродженка Кадобни, прикарпатська поетеса, авторка шести поетичних збірок Галина Пухта з селища Брошнева-Осади. Своїми талантами заквітчали свято учні місцевої школи, народний аматорський хореографічний колектив «Тайстра» під керівництвом Богдана Мандроцина та вокально-інструментальний ансамбль «Карпатські зорі» на чолі з Богданом Креховецьким — Народного дому селища Брошнева-Осади. Повстанськими піснями оповив день пам’яті вокальний гурт «Бандерівські соколи» Брошнів-Осадської станиці ОУН-УПА, пише "Галичина".

Староста села Кадобни Василь Пастух разом із ведучою концертної програми Олександрою Боднар, зокрема, відзначили пам’ятними подарунками односельців: найстаршу кадобнянку — 99-річну Марту Василів; наймолодшого жителя села Назарія Величковського, якому на час свята сповнився всього місяць; подружжя Марію та Миколу Фединичів з нагоди 65-річчя їх спільного життя; зв’язкову УПА Євдокію Квітковську.

Село Кадобна — не просто місце на карті Прикарпаття, а національно свідома громада Калущини. Саме завдяки героїчному минулому таких калуських сіл на гербі району і зображений отой символічний червоно-чорний бандерівський «зуб». Тож дуже шкода, що в такий важливий і пам’ятний для кадобнян день, оповитий болем і споминами про 1951 рік, ні районні, ні обласні керівники не знайшли часу, щоб напередодні 30-річчя Незалежності України вклонитися тим незламним теренам, на яких кувалася наша воля.

Світлої пам’яті Михайло Батринюк, багаторічний директор сільської школи у селі Кадобні в краєзнавчій книжці «Історія села Кадобна з найдавніших часів до кінця ХХ століття в контексті історії Прикарпаття» про ті сумні події писав:

«207 родин вивезено в Миколаївську область. Там їх розселювали в різних районах і різних селах по колгоспах. 151 родина роз’їхалась по селах до рідні і в південні області не поїхала. Виселення було примусове. Основна його причина та, що навколо села в лісах діяли загони УПА. Вони мали підтримку населення. Щоб позбавити такої підтримки і полегшити боротьбу з ними, «енкаведисти» вирішили вислати населення у східні області. Людей силою примушували підписуватись про те, що вони їдуть добровільно. Але кому хотілось добровільно покинути хату, город, все нажите важкою працею. Багато людей не підписувались, але це їх не врятувало... Хати руйнували і тоді, коли в хатах були люди, часто діти та хворі. Було знищено всі будови, залишилось кілька старих хат. Люди вимагали від уряду повернення і доводили, що переселення було примусовим...».