Синій кит, рештки якого знайшли українські науковці, помер у сьомому столітті, в епоху вікінгів та цивілізації майя Завдяки цьому дослідженню було визначено вік залишків кита, які лежать на острові Расмуссен, що неподалік української антарктичної станції "Академік Вернадський".
Вік залишків становить 1350 років (плюс/мінус 30 років), йдеться на Facebook-сторінці НАНЦ.
"Тільки уявіть: це означає, що він помер у сьомому столітті, в епоху вікінгів та цивілізації майя, за три сторіччя до княгині Ольги і князя Володимира.
Щодо виду, то вчені визначили, що це синій кит — найбільший кит і взагалі тварина в світі. За довжиною щелепи встановлено, що цей кит був завдовжки щонайменше 26 метрів. Він належав до південного (антарктичного) підвиду — це найбільший підвид серед синіх китів", — йдеться в повідомленні.
Це відкриття має надзвичайне значення, оскільки загалом у музеях світу є лише кілька десятків скелетів синіх китів, і більшість із них належать іншому підвиду. Унаслідок китобійного промислу до 1960-х синій кит був практично повністю винищений. З 1963 року вид перебуває під охороною, але через незаконний (зокрема, радянський та японський) промисел відновлення популяції не відбувалося. На середину 1980-х, за даними міжнародної китобійної комісії, в світі залишалося не більше 200-1400 особин.
Перед епохою промисла антарктичний синій кит був одним з найчисельніших — популяція становила 250-300 тис. особин.
Для вчених важливо зрозуміти, якими були кити до такого кривавого і смертельного втручання людини в їхнє життя. Наразі, попри всі природоохоронні заходи, антарктичний синій кит все одно залишається дуже рідкісним: його чисельність становить 1,6-3 тис. особин. До відновлення популяції треба ще принаймні 200 років за умови, що не виникнуть інші загрози.
Наступні дослідження решток кита включатимуть генетичний аналіз, що дозволить знайти нові відомості про еволюцію синіх китів і демографію їхніх давніх, нині знищених стад.