Музей звернувся до меценатів — і лікування подіяло. Тож цього року працівники назбирали цілий кошик грушок Іван Франко з будівництвом власної домівки попіклувався і про засадження саду, пише "Дім Франка". Про це в своїх спогадах писали діти письменника, зокрема донька Анна згадувала:
«Як дитина села, від дитинства привиклий до дуже скромного життя — він задовольнявся малим. Радіючи власною хатою, він находив бажаний відпочинок, уліпшуючи, прикрашуючи хату. Кругом хати насадив яблуні, груші і вишні, а попри стежки ‒ корчі порічок, аґресту та малин. Перед вікнами я дістала місце на цвітник, і весною, коли все зазеленіло і зацвіло, — це був справжній малий рай».
Іван Франко й в останні роки життя любив проходжуватися по свіжому повітрі. Щоденно в гарну сонячну погоду йшов у свій сад рвати груші. На межі з садом Михайла Грушевського стояв дощаний паркан, високий, і саме біля того паркану, на насипі, росла розкішна груша. Франко наказував своєму племінникові:
«Дивись, Васильку, якби ті соковиті груші зібрати у свій кошик. Але вважай, щоб груша не обірвалась і не впала на той бік паркану. Це мій тобі наказ. Чуєш!»
У кошик обережно складали соковиті груші, а потім разом їх з приємністю споживали. Також Василь Франко згадував, як вони ходили у Стрийський парк, де були клітки з різними тваринами. Особливо подобалось їм спостерігати за бурими карпатськими ведмедями. Дуже смакували звірятам фрукти.
«Ми їм принесли два кошики медових груш. А вже потім, у наступні дні, коли наближувалися до клітки, звірі здалеку нас впізнавали. Тішилися, як маленькі діти: ревли, танцювали, лизали нам руки і ласували принесеними дарами. Вони були такими потішними. Ми приходили до них в будь-яку погоду. Це були найщасливіші хвилини нашого життя».
До сьогодні на подвір’ї росте груша, яку посадив Іван Франко. Інші дерева, що їх садила родина письменника, на жаль, не збереглися. На їхньому місці посаджені відщепи.
2018 року в Домі Франка відбулося Свято груші, на якому гостей частували соковитими плодами та грушевими смаколиками, як колись письменник частував своїх гостей.
Цьогоріч груша, яку майже 120 років тому посадив Іван Франко, вродила Про це розповів директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз, пише видання "Вголос".
Дерево приносило плоди щороку, однак з часом дедалі дрібніші, а кілька років тому працівники музею помітили, що дерево захворіло. За словами фахівця з догляду за деревами, грушка зовні була зелена, але всередині — трухлява. Її дупло почистили від будівельних залишків, гнізд птахів, мурашок, жуків та законсервували.
Садівники сказали, що, якщо грушку вилікувати, вона ще житиме й родитиме, однак вартість лікування оцінювалося у 70 тисяч гривень — за такі кошти можна б було висадити цілий грушевий сад.
Музей звернувся до меценатів — і лікування подіяло. Тож цього року працівники назбирали цілий кошик великих та зрілих плодів, які вже, щоправда, встигли з'їсти.
Як Іван Франко годував грушами карпатських ведмедів — у сюжеті "Не.відомої історії":