Партії по 200-300 кг козячого морозива почали робили з місяць тому Зараз пан Ігор знову серед новаторів — він першим почав робити пломбір з козячого молока й продавати у супермаркетах. Те морозиво насиченіше, ситніше, смачніше, інформує "Репортер".
Ідея робити морозимо з козячого молока в Ігоря Небиловича сиділа в голові вже давно — років зо п’ять. Каже, цікавився, шукав і виявив, що у нас його ніхто не виготовляє. Навіть шукав у Польщі, також нема, хоч там козяче масло популярне, а це основний складник для морозива.
Кілька років тому зробили першу партію на 20-30 кг. Ці проби він возив шеф-кухарям до Львова. Їм сподобалося, морозиво навіть додавали до борщу. Більші партії по 200-300 кг почали робили з місяць тому.
Та спершу найняли на роботу технолога з цеху морозива і десь рік розробляли рецептуру, аби вийти на ту консистенцію, що треба.
Працюють у сусідському цеху з виготовлення морозива. У них Небилович орендує частину приміщення під сироварню, а зараз ще й техніку з виготовлення морозива. Оскільки вже не сезон, то техніка вільна.
Каже, в області вони точно єдині, хто робить морозиво з козячого молока. Не чув, аби таке робили й в Україні.
«Можливо хтось був, але дуже локально — по 5-10 кг на якісь ресторанчики чи суто для себе, — говорить Ігор Небилович. — А ми готові виходити на ринок України. Мова може йти про тонни морозива. Розробили свої штрих-коди, логотип, пакування».
Щодо смаку, то, за словами Ігоря Небиловича, він боявся, що люди можуть почути запах козячого молока. Але й хотів, аби смак запам’ятовувався.
«Але фактично людина побачить різницю не на смак, а на етикетці, бо реально за смаком я навіть не знаю, чи зрозуміє, що воно козяче, — запевняє Небилович. — Моє завдання інше. Хотілося, аби морозиво було не таке легке й наповнене повітрям, як магазинне. Яке швидко з’їдається і за нього забуваєш. А мені хотілося, щоб було таке наповнене, важке, насичене і довше тануло в роті, бо так краще відчувається смак».