Поховали останнього ветерана дивізії "Галичина" Василя Наконечного на міському кладовищі 26 вересня відійшов у вічність дивізійник, учасник боїв під Бродами, вояк УПА, багаторічний в'язень радянських концтаборів (покарання відбував у Воркуті), Почесний громадянин Калуша Василь Наконечний.
Прощальна церемонія відбувалася у храмі Святого Духа української греко-католицької церкви в житловому масиві "Височанка", інформують "Вікна" з посиланням на Калуську міську раду.
Попрощатись із почесним із справжнім патріотом, віддати йому шану пам’яті і провести в останню путь прийшли представники міської влади, учасники АТО/ООС, представники координаційної ради політичних партій та громадських організацій Калущини, члени Калуської станиці Братства вояків ОУН-УПА, калушани.
На знак шани та поваги до борця за Незалежність України почесну варту біля домовини померлого несли військовослужбовці третьої патрульної роти військової частини 1241 Національної гвардії України.
У честь померлого побратима салют з трьох пострілів здійснив член Калуської станиці Братства вояків ОУН-УПА Антон Мазур.
Поховали останнього ветерана дивізії "Галичина" Василя Наконечного на міському кладовищі.
Василь Наконечний упродовж 1943-1944 років був контррозвідником дивізії «Галичина». А після того, як дивізія в 1944-му була розбита під Бродами, пішов воювати у лави УПА. Василь Наконечний був останнім живим дивізійником у Калуші.
Біографія Василя Наконечного:
9 вересня 1925 року — народився у селі Лука Калуського повіту на Станіславщині у родині селянина. Був другою дитиною в сім’ї. Старший брат Олександр загинув у концентраційному таборі в Німеччині, куди потрапив за доносом;
1935-1939 — навчання у Рогатинській гімназії;
1941-1944 — у 1941 році пройшов медичну комісію і вступив до дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл у Австрії, Чехословаччині; ніс службу у лавах дивізії у контррозвідці;
1944-1946 — партизанська боротьба у лавах УПА;
1946-1956 — за звинуваченням у націоналістичній діяльності потрапив до в’язниці і був засуджений до десяти років таборів;
1956 — одружився із Анною. Народився син Михайло;
1956 — повернувся до України;
1963-1978 — працював виробничим майстром на заводі у Калуші. Вийшов на пенсію;
1990-ті роки — участь у розкопках поховань у Дем’яновому лазу, у смт Войнилові, селах Студінці, Цвітовій, Підмихайлі.
