"Усе в нашому житті від Бога. І гарна пісня також. Моя Ненька, слухаючи ”Пісню про Матір”, плакала і гордилася. За гарну українську співанку і за свого сина, якому вдалося принести радість людям", — зазначав в одному з інтерв'ю Михайло Сливоцький.
Кумир не одного покоління українців має дуже рідкісний солов’їний голос — унікальний ультраліричний контртенор. Але водночас мецохарактерний і народний, найвищий серед чоловічих голосів в національній естраді, пише в соцмережі журналіст Михайло Маслій.
Шанувальники української пісні знають і люблять співака як «прикарпатського соловейка». Цим ім’ям нагородили його ще наприкінці шістдесятих років минулого століття, коли після навчання в Коломийському педагогічному училищі та служби в армії став студентом Івано–Франківського педінституту і вийшов на велику сцену, на телеекрани та в радіоефір.
Його високий ліричний чистий, дзвінкий та щирий тенор приємно полонить молодь і людей літніх. Бо ліризм Михайлового голосу ніби напоєний цілющою водою гірських потічків, виплеканий материнськими руками. Може й тому, завдячуючи неньці, що виколихала його у тому чарівному пісенному світі, має Михайло в своєму репертуарі чимало пісень про найдорожчу на землі людину: "Чорнобривці", "На калині мене Мати колихала", "Матусенька", "Пісня про Матір".
"Коли вслухаєшся в його голос, здається, до тебе промовляє сама душа співака — чиста і схвильована, ніжна і замріяна, вразлива і щемка до радості й болю людського. Пісні в його виконанні повсюдно сприймаються не тільки як такі, що несуть у собі дивовижний талант, чарівний художній світ, але насамперед як такі, що дивовижно позначені глибинною духовністю і велелюдською силою", — згадує Михайло Маслій.
Він співав на всіх материках планети, крім Антарктиди, навіть в Австралії та Африці є записи його пісень. Був першим виконавцем багатьох творів, народжених на слова і музику прикарпатських піснетворців: поетів Степана Пушика і Романа Юзви, композиторів Богдана Юрківа, Василя Їжака, Богдана Шиптура, Василя Якуб’яка. Його творчість — ціла епоха в духовному житті України.
За рівнем професіоналізму, виконавської культури і масштабам творчої діяльності Михайло Сливоцький стоїть поруч із найвизначнішими майстрами вокально–педагогічної роботи нашого часу.
Митець немовби живе двічі: як учитель, що навчає і виховує студентів (а як вони його люблять та поважають!), і як самобутній артист, який завжди мав, має і матиме свого слухача.