Чому німці помстилися жителям Бабина-Зарічного, спаливши будинки і худобу

Уродженець Бабина-Зарічного Іван Гіфес записав спогади часів німецької окупації з розповіді свого батька, якому на той момент виповнилося 9 років. Перед тим, як спалили село, відбулися події, які призвели до конфлікту.
Переглядів: 3114
Ілюстроване фото. Під час однієї з акцій у Бабині-Зарічному залишилося всього п'ять хат, включаючи будівлю школи

Прихильники армії Андрія Власова або як їх називали власівці, перебуваючи в селі, вбили декількох людей, розповідає Іван Гіфес.

Під час Богослужіння один з так званих власівців дав чергу по будівлі храму. Загинули двоє людей: жінка, яка жила нижче церкви і яку кликали "Павлиха", та батька Василя та Грині Лужних, які пізніше взяли участь в сутичці з німцями. З нашого боку був вбитий боєць сотні, яка перебувала на той час у селі.

У той час в Боднарові перебували фронтовики, які їхали на відпочинок до Німеччини.

Двоє солдатів німецької армії, міняючи цукор на яйця, потрапили в засідку. Один із них був вбитий, інший — втік до своїх, розповідає Іван Гіфес. Учасники нападу розуміли неминуче покарання, тому вбитих поспіхом поховали на старому цвинтарі. Після інциденту бійці втекли до села Бринь, залишивши в стодолах вози з амуніцією та зброєю.

Уродженець Бабина-Зарічного описує жорстокість німців, які розстрілювали людей, підпалюючи їхні домівки та господарку.

«Німці, вийшовши шеренгою з лісу на всю довжину села, відкрили вогонь з усієї наявної зброї. Спротиву з боку села ніякого не було і німці перейшли до каральної акції. Людей жорстоко виганяли на подвір’я і зразу підпалювали будівлі. Вся наявна худоба в селі згоріла живцем. Боєприпаси, які почали вибухати від вогню, заставили німців вести людей руткою по льоду».

Іван Гіфес зазначає, що під час однієї з каральних акцій у Бабині-Зарічному залишилося всього п'ять хат, включаючи будівлю школи:

«На перетині гостинця і старої дороги, яка йшла понад руткою, зігнали всіх людей. Розстріляти хотіли всіх без винятку, але надійшов наказ розстріляти дорослих чоловіків. Після пожежі залишилось п'ять хат: хата Атаманчука Грині, хата батьків мами Дзундзи Івана Антоновича, будівля школи, за руткою хата Горохолина Івана і хата Павлюка Івана за магазином».