У Косові відбувся фестиваль виробів з кераміки «Мальований дзбаник»

У Косові відбувся традиційний фестиваль кераміки «Мальований дзбаник». Історія його започаткування та успіху — хороший приклад того, як гарний задум, помножений на підтримку ентузіастів, створив локальну культурну подію, що сподобалася жителям і гостям Прикарпаття, викликала інтерес і підтримку представників влади багатьох рівнів.
Переглядів: 786
На фестивалі можна було придбати унікальні вироби з кераміки.

Про це на Facebook-сторінці написала журналістка Аліса Мудрицька, інформують "Вікна".

Фестиваль вперше провели драматичного для України 2014 року. На сході розгоралася російсько-українська війна, гриміли гармати, гинули люди. Здавалося — не час для свят.  Але як тут не згадати іншу війну та іншу країну. Під час Другої світової прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції міністра скоротити витрати на культуру заради оборони. «А за що ми тоді воюємо?» — запитав чиновника видатний політик і державник.

І якщо хтось тоді, 2014 року, на першому фестивалі кераміки у Косові подумав про бенкет під час чуми, то час показав, що такі культурно-мистецькі дійства у нашій країні можна назвати другим фронтом, на якому теж ведуться стратегічні бої — за свою історію, національну самобутність, за право бути і залишатися українцями.

Ідея гончарного фесту належала заслуженій діячці мистецтв України, мистецтвознавиці, керамістці,  голові благодійного фонду «Автентика Гуцульщини», дослідниці і палкій прихильниці гуцульського гончарного мистецтва Марії Гринюк. Нагадаємо читачам, що саме Марія Миколаївна була ініціаторкою присвоєння Косівській мальованій кераміці статусу нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, не покинула свого задуму, коли не відчувала підтримки і зазнавала невдач. Своєю наполегливістю і вірою в успіх вона запалила серця земляків і впливових людей, кожен з яких на своєму робочому місці і у своїй царині доклався до того, щоб 2019 року наша кераміка одержала цей почесний статус.

А «Мальований дзбаник» з 2014 року проводять у Косові постійно. Хоча 2020-го, через епідемію коронавірусної інфекції, він відбувся у теж цікавому, але віртуальному  форматі — як цикл з семи фільмів-передач «Невичерпне джерело» на обласному телебаченні  «Галичина».

2017 року «Мальований дзбаник» переріс районний статус і став відкритим обласним фестивалем кераміки, ремесел і фольклору. І це ще не межа. Ініціатори та організатори плекають надію, що після побудови у Старому Косові унікальної споруди у формі глечика, що стане окрасою туристичного культурно-мистецького комплексу «Мальований дзбан», фестиваль переміститься на територію комплексу і стане всеукраїнським. Після цього і про міжнародний статус можна помріяти.

Мало хто знає,  що цей мистецько-туристичний об’єкт міг бути у Косові, але для нього не знайшлося земельної ділянки. Зате Вербовецька сільська рада ідею Марії Гринюк схвалила і ділянку (майже пів гектара) знайшла. Унікальний комплекс уже будують у селі Старому Косові.

А поки що фестивальне дійство відбувалося на традиційному місці — біля міського Будинку культури. Героями свята стали відомі кераміки з нашого району. Для кожного і кожної Марія Гринюк знайшла кілька гарних слів, коли розповідала про них гостям фестивалю.

«Без наших талановитих майстрів, без їхніх невтомних рук не було би цього фестивалю, не була би наша кераміка представлена в ЮНЕСКО», — визнала Марія Миколаївна.

Цього року жителі та гості міста побачили вироби майстрів, імена яких вже стали мистецькими брендами: заслужених майстринь народної творчості Валентини Джуранюк, Ірини Серьогіної, Оксани Вербівської, а також талановитих майстрів художньої кераміки Олександра Вербівського, Михайла Сусака, Любомира Макара, династії Чорних — Ореста, Марії та Миколи, подружжя Володимира і Тетяни Петрівих, Мирослави Заграй, Ольги Гостюк, Василя Івасюка, Іванни Козак-Ділети, Вікторії Никифорак, Людмили Ухман, братів Владислава й Олександра Міленків, Ігоря Радиша, Віталія Слижука, Бориса Гулейчука, Миколи Данчука.

Приїхали і планували взяти участь у виставці творчих робіт керамісти з Молдови. Але на кордоні їхні вироби затрималися. Тому зарубіжним митцям довелося побувати лише у ролі глядачів-гостей.

Доречно зауважити, що фестиваль «Мальований дзбаник», ініційований Марією Гринюк, визнання Косівської мальованої кераміки на рівні ЮНЕСКО, інтерес до неї засобів масової інформації, активна промоція творчості наших майстрів у Всесвітній павутині, зокрема в соціальних мережах, — призвели до популяризації цього виду гуцульського ужиткового мистецтва. Ним цікавляться любителі авторських рукотворів з усього світу. А головне — давні гончарні традиції підхоплюють і креативно розвивають молоді майстри. Значить, у Косівської мальованої кераміки є майбутнє.

На щастя, у районі вдалося зберегти кахлярство, хоча загалом майстрів у цій царині поменшало. Зараз їх можна порахувати на пальцях. Кераміки Микола Данчук і Михайло Фокащук — одні з небагатьох. У кахельному цеху Фокащуків у селі Старому Косові вони безкоштовно виготовили більше сотні сирих кахель-заготовок. Їх мають розписати місцеві майстри — кожен свою. Хтось уже це зробив у своїй майстерні. Хтось іще не встиг. Тому на фестивалі «Мальований дзбаник» можна було побачити зосереджених кераміків якраз за цією роботою. Кожна кахля стане творчим автографом відомого майстра. Унікальну авторську піч покладуть у старій хаті-музеї на території туристичного культурно-мистецького комплексу «Мальований дзбан».

На фестивалі керамісти жваво спілкувалися із гостями, які збиралися біля їхній яток, як бджоли біля меду. Розповідають, що наша неповторно талановита мисткиня Валентина Джуранюк продала всі свої вироби і ледве втримала в руках свічник, якого їй шкода було позбутися.

А тим часом на літній сцені Будинку культури та дозвілля розпочалося урочисте і святкове дійство. Усіх присутніх благословили і запросили до спільної молитви Косівський отець-декан УГКЦ Роман Іванюлик і отець Яків Стефанюк з місцевого деканату ПЦУ.

Слова вітань і побажань успіху — учасникам і гостям фестивалю — висловили зі сцени заступник Косівського міського голови з гуманітарних питань Володимир Петричук, заступник голови районної ради Тарас Фенчук, державна експертка з питань розвитку мистецтва Міністерства культури та інформаційної політики України Інеса Божко, депутатка обласної ради, заступниця начальника управління культури ОДА Мирослава Корнелюк, начальник відділу культури та туризму Косівської міської ради Роман Печижак.

Доктор мистецтвознавства, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв, завідувач кафедри Львівської національної академії мистецтв Орест Голубець у своєму виступі пригадав роки навчання на відділі художньої кераміки у Львівському мистецькому виші:

«На перших курсах ми копіювали косівську кераміку. Той контакт з живим народним мистецтвом справляв на нас колосальне враження. Тішуся, бо щоразу бачу на цьому фестивалі велику кількість народних майстрів. Бачу національну традицію, яка постійно примножується новими знахідками, експериментами. З’являються молоді автори. Це дуже важливо. Найвища національна державна гордість складається з таких маленьких мистецьких осередків. Ми — унікальна країна, бо в Європі зараз є не так багато держав, які зберегли осередки народного мистецтва».

Начальник управління культури, національностей і релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак теж постійний гість фестивалю «Мальований дзбаник», активно його підтримує і лобіює.

«Косівська кераміка — особливий витвір мистецтва, — сказав він з літньої сцени Будинку культури і мистецтв. — Творець подарував гончарям дар підкорення трьох стихій: землі, води та вогню, які в умілих руках майстра перетворюються на красиві речі, що мають не тільки побутове призначення, а й мистецьку цінність».

Володимир Федорак подякував усім, хто долучився до організації фестивалю і популяризації кераміки, зокрема, викладачам та учням місцевих шкіл мистецтв, бо, за його словами, любов до творчості, до кераміки закладається саме там.

«Тому влада має дбати про такі школи, — наголосив Володимир Федорак, — підтримувати їх і фінансувати. І очевидно, що питання економії коштів не має перешкоджати діяльності цих закладів. Це — наша перспектива. Підтримуючи кераміку, зможемо розвивати нашу культуру та економіку. Сюди приїжджатимуть туристи, це позитивно вплине на добробут митців, нашого краю і його жителів.  Сьогодні, в умовах війни, нам треба дбати про культуру, бо це не тільки нинішній, а й завтрашній день України».

Тим часом завтрашній день України — школярі та гуртківці косівських дитячої школи мистецтв і центру дитячої творчості, а також Кутської художньої школи, якій присвоєно ім’я видатного кераміка Івана Брошкевича, ліпили веселі фігурки з глини для конкурсу малої пластики «Фауна Карпат».

Співорганізаторка фестивалю, заслужена діячка мистецтв України, голова благодійної організації «Автентика Гуцульщини» Марія Гринюк і начальник відділу культури та туризму Косівської міської ради Роман Печижак підбили підсумки конкурсів, а також вручили престижну районну премію імені Бахматюка другого ступеня. Цього року її удостоївся майстер-кераміст Любомир Макар. Він талановито творить оригінальні вироби, а ще охоче і фахово допомагає керамікам вдосконалювати технологічні процеси їхньої роботи.

Фестиваль «Мальований дзбаник» — не тільки виставкове, концертне і ярмаркове дійство. Організатори фесту щоразу запрошують авторитетних митців, науковців, експертів і представників влади районного, обласного  та республіканського рівнів. Проводять для них екскурсії у місцевих мистецьких музеях, організовують незабутні зустрічі з майстрами художньої кераміки в їхніх робітнях. Цього року імениті гості побували у кахлевому цеху родини Фокащуків у селі Старому Косові, оглянули інтерактивну експозицію Косівської мальованої кераміки у міському музеї народного мистецтва і побуту Гуцульщини.  Такі відвідини — добра нагода для керамістів похвалитися творчими успіхами, розповісти про організаційні проблеми декоративно-ужиткового мистецтва, які потребують вирішення на обласному або столичному рівні.

Під час фестивалю начальник відділу культури та туризму Косівської міської ради Роман Печижак поглянув зі сцени і припустив: «Можливо, зараз тут ходять майбутні Бахматюк, Брошкевич або Марія Гринюк, які теж колись прославлять Косівщину».

Ваші слова, пане Романе, — та Богові у вуха.