У Івано-Франківську побачила світ збірка проповідей екзарха для українців-католиків в Італії

У стінах прокатедрального собору в Римі відбулася презентація книжки «Слово тілом стало» владики Діонісія Ляховича, екзарха для українців-католиків в Італії.
Переглядів: 679
Книга зібрала в собі збірку оповідань записаних під час апостольської місії автора до Італії.

Подія відбулася за участю представників курії екзархату: о. Теодосія Греня, протосинкела, о. Петра Голінея, канцлера, о. Анібала Соутуса, судового вікарія, та о. Марка Семегена, ректора собору.

Унікальна збірка проповідей вийшла друком у видавництві Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ «Нова Зоря» напередодні 75-річного ювілею її автора, інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Сам єпископ так сказав про книжку:

«Сказане піде за вітром, а написане залишиться. Ця книга — збірник проповідей, писаних під час моєї апостольської місії як візитатора для українців в Італії. Одночасно я думав про проблеми людей і прагнув через Слово Боже відповісти на них».

Отець Теодосій Грень розповів про структурованість видання. За його словами, людина щодня повинна шукати розвитку, і одним із джерел інтелектуального, культурного та духовного зросту є мудра книга.

«Добра книжка дає нам можливість відкрити для себе щось інше, зокрема досвід іншої людини. У виданні ієрарха вміщено його життєвий досвід, те, що він навчився, пережив і, найважливіше, перемолився. Адже ці проповіді були виголошені за різних нагод протягом років його життя і служіння», — розповів душпастир.

Цікаві аспекти життя і наукової праці автора книжки розкрив о. Петро Голіней. Він пригадав, що наприкінці XIX століття українці мігрували до Бразилії в пошуках кращої долі. Їм було тяжко, але, будучи  на чужині, українці зберегли свою ідентичність. У цьому їм допомогла УГКЦ, зокрема через служіння отців василіан.

«Владика нам багато розповідає про життя діаспори в Бразилії, — сказав о. Петро. — І там, виростаючи в українському середовищі, він до семи років не знав португальської мови. Тож бачимо приклад того, як у родині зберігався дух предків, народу і віри. Цікаво, що і дідо, і тато владики були народжені вже в Бразилії.

В одинадцять років він навчався в Малій семінарії отців василіан, у якій хлопці здобували середню освіту, далеко від рідного дому. Так формувався майбутній слуга Христовий».

Після цього майбутній єпископ вступив до Чину святого Василія Великого, у якому, власне, о. Атанасій Купіцький прищепив йому любов до української книжки. Далі  були студії в Римі, а після виходу із підпілля УГКЦ — від’їзд до України і викладацька праця. Канцлер екзархату згадав відомі наукові богословські праці єпископа. Зокрема, «Історія спасіння. Дорога спільноти і Причастя», у якій вперше підіймається питання сопричастя, як єдність з Богом і ближнім. Також «Любитимеш Господа Бога твого. Психологія зустрічі із Богом», що є перекладом з італійської мови, яка вийшла у видавництві отців василіан ще в 1993 році. «Лекції з метафізики», яка присвячена богослов’ю і філософії, що вийшла друком у Львівській богословській академії. Особливим відкриттям стала праця «Хроніка», яку владика продовжує писати і сьогодні, починаючи із тих днів, коли був іменований єпископом.

«Це цінне джерело для майбутніх історичних досліджень становлення  нашого екзархату, де вписана кожна наша спільнота в Італії і багато імен людей, з якими владика зустрічався протягом свого єпископського служіння. Це архівний шеститомний матеріал, який зберігається в монастирі отців василіан і в курії Апостольського екзархату. І нинішня днина теж буде в цій хроніці», — завершив промовець.

Особливістю цього видання є те, що воно надрукована на екологічно дружньому папері, який не завдає шкоди навколишньому середовищу. Вона складається з 5 розділів та 600 сторінок. У першому розділі, починаючи від неділі про Закхея, можна знайти роздуми проповідника над недільними євангеліями впродовж року. У другому розділі єпископ ділиться роздумами з нагоди Господських празників, а в третьому подає проповіді на Богородичні свята. У двох завершальних розділах владика Діонісій розмірковує над важливістю постатей святих, на яких варто взоруватися в духовному житті, щоб чути Боже слово, ним жити і Його втілювати у власному житті та покликанні.