За словами Ігоря Гелетія, він не тільки все життя займався спортом — він жив ним. Фото: В’ячеслав Хмельницький Цей результат є особистим рекордом для спортсмена та путівкою на чемпіонат Європи-2022 в Мюнхені.
Це був лише другий марафон Ігоря Гелетія, хоча за його плечима багато заслуг і він точно не збирається на цьому спинятися. Про мотивацію, цілі на майбутнє та секрети спортивного довголіття вихованця тренера Миколи Шевчука — в інтерв’ю «Жорсткій Атлетиці».
— Ігоре, розкажи про рівень твоєї задоволеності результатом.
— Я задоволений десь на відсотків 98. У ході тренувань я розумів, на що готовий, і, чесно кажучи, я розраховував десь на 2:12 за умови, що все складеться як має бути.
Думав, що ми з Віталіком (Віталій Шафар — срібний призер, 2:14:16. — Авт.) будемо боротися до самого фінішу, тому що він до цього гарно стартував по сезону. Однак я трохи раніше відірвався.
Хотілося і результат показати, і перемогти, і відібратися на чемпіонат Європи – все вдалося. Тож, якщо загалом, то я задоволений. Якби ще було 2:12:58 чи 12:12:59, я був би задоволений на всі 100.
— Справді? Були думки, що ти зумисне біжиш на «красивий результат»!
— Ні-ні! Я навіть так «під нажав», щоб вибігти з 2:13-ти, і мені навіть здалося, що я вибіг, бо бачив, як секунди йшли на фініші 56,57… І навіть є фото, де я вже стрічку розірвав, і там 58 було на секундомірі. А потім врешті в протоколі вийшло 13 рівно. Але не біда! Загалом все склалося!
— Розкажи детальніше про свій шлях до цього марафону. Яким він був?
— Весняний сезон у мене не задався, ми готувалися на 10 кілометрів, але там не вдалося. Потім я на півмарафоні травмувався, майже місяць не міг нормально бігати і вже серйозно запереживав за підготовку на осінній марафон. Але пощастило, все пройшло, і я серйозно почав готуватися на цей марафон. Врешті повноцінна підготовка вийшла до трьох місяців. В принципі нікуди не їздив, особливо і можливості не було, всю підготовку провів в Києві. Але оскільки я живу за містом, то мені в принципі нормально було там тренуватися.
— Оце так витримка! Розкажи тоді про свою мотивацію, де її черпаєш?
— Олімпійські ігри пройшли, на них мені не вдалося відібратися. Я біг свій попередній марафон якраз на відборі 2019-го року. Тоді вийшло 2:13:15, посів третє місце. Тоді ми почали першу половину трохи швидше, мене сильно «вставило». Цьогоріч у мене вийшло рівніше, без провалів. Тож поки головним завданням був результат і відбір на чемпіонат Європи. А далі вже планую підійти у кращій формі на відбір на Олімпіаду-2024.
— І це по суті твій другий марафон! Не рахуючи того «тренувального забігу» в Москві у 2013-му. Як тобі ця дистанція?
— Так, це по суті як другий марафон. Дистанція мені подобається. Сам марафон неважко здолати, головне – пройти підготовку. Коли ти виконав обсяг роботи, ти знаєш, що готовий. Стіни не було, звісно, важко, та коли ти знаєш для чого воно тобі, то не стоїть питання іншим чином.
— А що щодо передмарафонської дієти і харчування по дистанції?
— Дієту я фактично не робив, лише виключив з раціону за тиждень до старту на декілька днів рис, макарони і тому подібне. А потім почав нормально харчуватися. На дистанції на 25, 30 і десь 35-му випив гелі. Також пив ізотонік по дистанції.
— Твої слова подяки!
— Вдячний за допомогу тренеру Сергію Івановичу Романчуку, за підтримку друзів і Державній прикордонній службі, яка допомагає спортсменам. Збірна України сьогодні є, завтра немає, десь ти трохи не в формі, то випадаєш. А тут дають шанс виправитися. Якби не прикордонна служба, яка допомагає мені вже 20 років, я б мабуть уже і не тренувався.
— Ти вже тривалий час у спорті. Наскільки нам відомо, то більше 25-ти років. У чому секрет твого спортивного довголіття?
— В легку атлетику прийшов, здається, в 1994 році. Мені пощастило із тренерами. Ніколи не форсували підготовку, все робили поступово і плавно. В дитячому віці багато робили силову, але в міру. І в першого, і в другого тренера. Я завжди старався вкладати в результат не тільки всі сили на тренуваннях, але й у відновлення після. Краще харчування, вітаміни, сауна, завжди спав в обідню пору, і ввечері старався лягти раніше. Я не просто займався спортом, я завжди жив ним!
