Прикарпатський університет уперше провів "Ніч перекладачів"

Провести читача світом художнього твору, написаного чужою мовою, відкрити йому культуру іншого народу, а водночас розширити для автора твору і самого твору та культури читацьке коло, якщо хочете — висловлюючись більш художньо — горизонти.
Переглядів: 837
Відзнаки отримали шість перекладачів, які розділили друге і третє місце.

Непросте завдання для перекладача, яке, на перший погляд, часто виглядає доволі простим. І перекладач той, продовжуючи аналогії з перевізником, провідником з одного світу до іншого, часто змушений лавірувати між Сціллою і Хірибдою: між формою та змістом, між точністю і красою, між власним бажанням висловитися і необхідністю триматися структури, форми, ритму оригінального тексту, аби не загубити у своєму перекладі власне автора тексту, не створити щось цілковито власне «за мотивами».

Спробувати себе у такій непростій справі днями мали змогу близько 60 студентів із 20-ти закладів вищої освіти з різних куточків України. Таку можливість їм надав Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника у партнерстві із Центром польської культури та європейського діалогу в Івано-Франківську, організувавши перший всеукраїнський студентський конкурс літературного перекладу «Ніч перекладачів», інформують "Вікна" з посиланням на пресслужбу ПНУ.

«Нам дуже приємно, що ми змогли об’єднати всю Україну на цьому конкурсі. Це дуже благородна і потрібна справа. Вона сприяє вдосконаленню фахових навичок тих, хто бере участь у конкурсі, сприяє розвитку творчих здібностей студентів. І дуже приємно, що є такі люди, які сприяють таким заходам. Хочу подякувати і Саманті Бусіло, і директорці Центру польської культури та європейського діалогу Мар’ї Осідач, поважному журі», — зазначив у вітальному слові до учасників конкурсу декан факультету філології Роман Голод.

У різних мовах перекладач називається по-різному. І всі ті означення доповнюють одне одного, дають зрозуміти суть того, що називається перекладачем: перекладати, пояснювати, тлумачити, інтерпретувати, навіть ущільнювати, згущувати — тобто відкидати зайве і залишати концентрований згусток синергії тексту і форми.

«Коли у 2018 році Ольга Токарчук отримала Нобелівську премію, ми зі студентами на заняттях з перекладацької майстерності вперше спробували літературний переклад і переклали її оповідання. Сам процес дуже творчий і захоплюючий. Незалежно від результатів та спроба була фантастичною пригодою на шляху до розуміння твору і автора, а також перенесення їх на новий ґрунт. Так з’явилася ідея запросити до цього процесу більше студентів з інших університетів. Тож, цього року вперше в місті із давньою багатомовною традицією ми запросили студентів з усієї України до спільного прочитання віршів чотирьох польських поетів, з яких кожен говорить іншим голосом. 10 творів Норвіда, Павліковської-Ясножевської, Ружевича і Яна Павла ІІ — папи-поета, «інтимно», бо літературний переклад, зрештою, це інтимний акт читання», — говорить авторка ідеї конкурсу, лекторка польської мови,викладачка кафедри слов’янських мов ПНУ, магістерка філології Варшавського університету Саманта Бусіло.

Роботи, подані учасниками на конкурс, оцінювало журі у складі трьох осіб. Остап Сливинський (перекладач, есеїст, літературознавець, літературний критик, викладач ЛНУ, редактор часопису «Радар»), Наталія Ткачик (випускниця полоністики ПНУ, перекладачка, поетка, літературна редакторка часопису «Нова Польща») та Володимир Гарматюк (випускник полоністики ПНУ, перекладач, журналіст, співорганізатор літературного фестивалю Міжнародна Галіційська літературна осінь). Кожен із них має досвід літературного і публіцистичного перекладу з різних мов.

«Твори, які ми запропонували учасникам конкурсу, є доволі складними. Хоча, на перший погляд вони можуть видаватися дуже простими. І в цьому криється одна з небезпек перекладача. Ми всі через це пройшли, всі робили ті самі помилки. Твір, який ти намагаєшся донести до читача, переклавши іншою мовою, спершу має прожити в тобі самому. Ти маєш довіряти і твору, і авторові. Якщо цього немає, нічого не буде. Часто час є добрим помічником — варто повернутися до перекладеного згодом, подивитися на написане більш холодним поглядом, коли мине перша емоційна хвиля. Дуже часто початківці перекладають тексти дослівно, порушуючи форму, ритм, додають багато від себе, вважаючи, що так текст виглядатиме краще. Тоді, скажімо, оригінальні поетичні твори, які написані автором у вільному стилі, в перекладі українською вже є римованими. Цього робити категорично не можна. Але вже одне те, що учасники взялися за таку складну справу, за таких різних авторів, за такі різні твори — адже дехто запропонував нам кілька перекладів з різних авторів — гідне поваги, подиву і підтримки. Не варто розчаровуватися невдачами, не варто зупинятися. Ми, як журі, також взяли з цього досвіду багато для себе цінного і корисного», — говорять члени журі конкурсу.

Нагороди і відзнаки для учасників конкурсу надали Канцелярія Прем’єр-міністра РП, Центр польської культури і європейського діалогу, редакція сайту і часопису «Нова Польща», Національна агенція з питань академічного обміну. Почесним патроном конкурсу виступило Генеральне консульство РП у Львові.

«Це велика пригода, подорож до культури того народу, представником якого є автор тексту. Але це й дуже складне завдання. Для перекладача це спроба досягти ідеалу, і що найгірше — цього ідеалу ніколи не вдасться досягти. Але сама ця подорож, сама спроба є чимось надзвичайним. Цікавим, як на мене, є також порівняння перекладів різних перекладачів, відшукування рис того чи іншого перекладача. Це надзвичайно цікавий досвід. І я дуже рада, що польське консульство може бути почесним патроном цього свята читання, і дуже вдячна ініціаторам та організаторам за цю ідею», — зазначила Генеральна консулка РП у Львові Еліза Дзвонкевич.

Журі прийняло рішення не визначати першого місця. Хоч конкурс і перший, проте підхід до нього дуже поважний і перекладів, які б настільки вражали своєю досконалістю, і заслуговували вищої нагороди, не було. Натомість було визначено номінантів другого, третього місць та кілька відзнак.

Відзнаки отримали: Дарія Гомаз (Харківський педагогічний університет ім. Г. Сковороди) за переклад вірша Ципріана Норвіда «У Вероні»; Богдан Кирста (Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника) за «Перевиховання» Тадеуша Ружевича; Ліна Ляпіна (Хмельницький національний університет) за «Луку» Марії Павліковської-Ясножевської; Анна Зотова (Волинський національний університет ім. Лесі Українки) за «Домашні вправи на тему ангелів» Тадеуша Ружевича; Ілля Менсітов (Запорізький національний університет) за «Бурю» Марії Павліковської-Ясножевської.

Третє місце журі віддало Олені Базилюк (Волинський національний університет ім. Лесі Українки) за «Перевиховання» Тадеуша Ружевича; Тетяні Дякун (Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника) за «Любов мені все пояснила» Яна Павла ІІ; Наталії Короткій (Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника) за «Римський триптих» Яна Павла ІІ.

І друге місце поділили між собою Олена Цибань (Харківський національний університет ім. Василя Каразіна) за «Римський триптих» Яна Павла ІІ та Анна Зотова (Волинський національний університет ім. Лесі Українки) за «Перевиховання» Тадеуша Ружевича.